Герой туру Першої ліги Андрій Співаков: Хочу досягти з Лівим берегом нашої мети і впевнений ‒ нам це під силу

Андрій Співаков, фото — ПФЛ

Одним із головних матчів туру був поєдинок у Борисполі, де Лівий берег гостював у свого найближчого переслідувача – ФСК Маріуполь. Долю зустрічі вирішив своїми двома голами цнетральний півзахисник киян Співаков, який є найвлучнішим бомбардиром «лелек», незважаючи на наявність у команди кваліфікованих, технічних нападників.

Тож Sport Arena разом із ПФЛ не мала сумнівів щодо лауреата. Герой п’ятнадцятого туру у Першій лізі Андрій Співаков в ексклюзивному інтерв’ю Sport Arena поділився враженнями від перемоги над Маріуполем, розповів про своє життя та роботу закордоном, а також пригадав повернення до Лівого Берега.

«Ми зробили правильні висновки з матчу першого кола»

– Наскільки важливим для вас є визнання найкращим гравцем туру у Першій лізі?

– Безумовно, мені дуже приємно перемогти у цій почесній номінації, але насамперед варто відзначити всю команда, яка працювала на перемогу.

Читайте також: Співаков, Кравчук, Палагнюк і навіть Багачанський: Вся збірна 15-го туру першого етапу Першої ліги

– З яким очікуванням підходили до гри з Маріуполем? Які висновки зробили з матчу першого кола?

– Очікували дуже складної гри проти серйозного суперника. Розуміли, що газон буде не найкращої якості, тому готувалися до боротьби. Долю протистояння могла вирішити будь-яка дрібниця, але ми налаштовувалися на позитивний результат. Розуміли, що права на помилку немає, адже зустрічалися зі своїм прямим конкурентом. Гра довела, що ми зробили правильні висновки з матчу першого кола (нічия 1:1 на полі киян, ‒ прим. Sport Arena).

– Погоджуєтеся з тим, що приазовці є відкриттям цього сезону? Які сильні сторони цієї команди можете відзначити?

– Імпонує гра цього колективу. Приазовці грають у сучасний футбол, який подобається вболівальникам. У цієї команди є поєднання молодості та досвіду. До того ж, відзначу сильний тренерський штаб, який постійно вдосконалюється. Бажаю Маріуполю удачі.

«Ми давно вже не забивали після кутових (Співаков забив у Борисполі з корнерів двічі)»

– У першій половині зустрічі було небагато моментів, але вам все ж вдалося відзначитися після кутового. Можна сказати, що стандарти це козир для вашої команди?

– Розуміли, що у таких матчах стандарти можуть суттєво допомогти. Ми давно вже не забивали після кутових, хоча багато працюємо над цим на тренуваннях. Сподіваюся, що саме стандарти стануть нашим козирем у наступних іграх.

– У першому таймі центр поля контролював Лівий берег. Напевно, це стало ключем до перемоги?

– Думаю, що вдалося перемогти за рахунок дисципліни та великого бажання. На полі був єдиний механізм, який вірив у позитивний результат. І, звичайно, потрібно було реалізувати свої моменти, адже цього нам не вистачало в останніх іграх.

Читайте також: У сезоні 2023/24 більше не залишилося непереможних. Особистості та цифри 15-го туру першого етапу Першої ліги

– Можливо, якісь зміни вніс тренерський штаб у перерві? За рахунок чого намагалися збільшити свою хитку перевагу у рахунку?

– Тренерський штаб розібрав всі наші помилки, яких припустилися у першій половині зустрічі. Попросили правильно пересуватися на полі і використовувати вільний простір за спиною захисників. У нас швидкі гравці групи атаки, тому намагалися це використати.

– Можна сказати, що у другому таймі ви пожертвували видовищністю заради результату?

– Зараз на перший план в іграх виходить результат. У другій половині стан газону погіршився і потрібно було в першу чергу зберегти компактність і не дати супернику створювати моменти біля власних воріт. Розуміли, що при цьому ми матимемо свої шанси і потрібно грамотно ними скористатися.

– Всі питання про переможця ви зняли знову ж таки після подачі з кутового від Астахова. Вісім голів за цю частину сезону це пристойний показник. Сподівалися на таку результативність?

– Відзначу якісні передачі Ернеста, після яких мені залишалося лише підставити голову. Намагаюся завжди якісно грати у захисті і вчасно підключатися до атаки. Як капітан беру на себе відповідальність за дисципліну і характер команди на полі. Щасливий, що своїми голови зміг принести команді надважливі очки. Спасибі партнерам, які мені суттєво допомагають.

«Зробив усе правильно, звільнившись з роботи і прийнявши пропозицію Лівого берега»

– У Групі Б зараз дуже щільна турнірна таблиці. Напевно, вам самим приємно грати у такій конкуренції?

– Дійсно всі команди пристойного рівня, приємно грати у такій боротьбі та конкуренції. Дуже хороший рівень чемпіонату і це дозволяє зростати та вдосконалюватися.

– Ви гарантували собі місце не нижче третього за підсумками туру. Таке місце у турнірній таблиці задовольняє ваші амбіції?

– Залишилося зіграти три тури у 2023 року. Для нас кожна гра ‒ наче фінал, тому права на помилку немає. Намагатися набрати максимальну кількість залікових пунктах у цих іграх.

– Пригадайте свої перші кроки у футболі. Хто вас привів у футбол?

– Скільки себе пам’ятаю, завжди дуже любив футбол. Перші кроки почав робити на рідному лісовому масиві у віці 5-6 років. Грав із багатьма хлопцями, які зараз в УПЛ, але не хотів би когось виділяти. Дуже просив батьків дозволити займатися, казав що сам ходитиму на тренування та ігри, аби дозволили записатися в ДЮСШ.

– Який тренер найбільше вплинув на вашу кар’єру?

– Хочу відзначити свого першого тренера Олександра Сергійовича Каплоушенка, який дав усі основні ази та якості. Залишилися дуже теплі спогади про час, проведений у ДЮСШ. Також величезна подяка Анатолію Івановичу Бузнику, який дуже багато зробив для мене, привів у професіональний футбол і завжди вірив у мої здібності.

– Анатолій Бузник запросив вас до команди із студентського футболу. Напевно, не очікували на таку пропозицію? Пригадайте свої емоції?

– У той час я грав на чемпіонат Київської області і паралельно працював. Знав Анатолія Івановича по спільній роботі у студентській збірній України, тому коли він подзвонив мені, розповів про проект і запросив спробувати свої сили у професіональному футболі безумовно зрадів. Порадившись із сім’єю, вирішив, що це великий шанс реалізувати свою мрію. Я зрозумів, що у київському клубі великі амбіції, тому оглядаючись назад можу сказати, що зробив усе правильно, звільнившись з роботи і прийнявши пропозицію Лівого берега.

«Працював на дахах. Треба було годувати сім’ю та думати, що робити далі»

– З початком повномасштабної війни ви перейшли в литовську Йонаву. Хто вам запропонував цей варіант та чому вирішили залишити Україну?

– Не хочу багато часу надавати цьому питанню, адже зіткнувся з багатьма проблемами спортивного та неспортивного характеру. Моєю метою було отримання ігрової практики та підтримка спортивного тонусу, хотілося подивитися рівень Вищої ліги країни, адже практично рік провів без футболу.

– Знаємо, що вам доводилося навіть ставити вікна. Можете детальніше про це розповісти? Наскільки корисним був для вас цей новий досвід?

– Працював на дахах, волонтер влаштував до себе помічником, велике йому спасибі. Ця людина дуже переживала за нашу країну та допомагала українцям. Треба було годувати сім’ю та думати, що робити далі. Не можу сказати, що було складно, але насправді всі думки були про дім, про тих людей, кому справді складно, про наших воїнів. Низький уклін та Слава ЗСУ за можливість жити та займатися спортом.

– Що вам найбільше запам’яталося від свого життя у Португалії? З якими проблемами насамперед зіштовхнулися?

– Красива природа, неймовірний океан, привітні люди. Проблем не було, але було розуміння, що ми не залишатимемося жити на постійній основі тут. Через декілька місяців почали планувати своє майбутнє. Влітку я опинився в Литві, а дружина та син переїхали додому в Київ. За півроку повернувся і я, чітко вирішивши, що хочу жити і працювати у своїй країні. Приблизно через місяць надійшла пропозиція знову спробувати свої сили у Лівому березі.

– Під час цієї паузи яким чином тривали себе у формі? Можливо, десь навіть грали у футбол?

– Спочатку у Португалії тренувався з місцевою професіональною командою Лейрія. Як влаштувався на роботу, то тримав себе в тонусі сам, бігав у парку, грав у футбол із місцевими хлопцями. Португалія дуже футбольна країна, не було проблемою знайти хлопців із м’ячем, особливо у вихідні.

«Був дуже радий дзвінку Запорожана»

– Розуміли, що можете не повернутися у футбол, чи такі думки намагалися відразу відкидати?

– Розумів і приймав цей факт, але найголовніше, щоб у нашій країні знову було мирне небо. Треба обов’язково вигнати загарбників із нашої землі. Щасливий, що ми можемо провести чемпіонат у такий складний час. Дякую нашим захисникам.

– Хто вам запропонував повернутися в Лівий Берег? Напевно, чекали цього моменту з нетерпінням?

– Повертаючись до Києва, не чекав пропозиції від Лівого берега, адже було невелике нерозуміння тих, хто не одразу повернувся до України. Їхав додому без пропозицій від футбольних клубів, хотів сам шукати команди в Україні.

Приблизно через 2-3 тижні після мого приїзду зателефонував Андрій Юрійович Запорожан і запропонував прийти на тренування. Пояснив, що команда збиратиметься заново і планує брати участь у наступному сезоні Першої ліги. Був дуже радий цьому дзвінку та із задоволенням приїхав. Дуже гордий зараз бути частиною цього колективу

– Які завдання ставите перед собою на найближче майбутнє?

– Хочу досягти з командою поставленої мети і впевнений ‒ нам це під силу. Зараз ми пройшли період адаптації до ігор на результат. Півроку ми грали товариські ігри і було складно увійти в сезон. Ми разом пройшли через поразки, перемоги, і я відчуваю, що зараз це справжній колектив, де всі один за одного і ця команда готова вирішувати амбітні завдання.

Герой 15-го туру першого етапу Першої ліги. Ілюстрація pfl.ua