Своє, рідне.
На 87,5% тур вийшов типовим для УПЛ. Сім матчів включили всього 10 голів, оборона впевнено перемогла атаку, і навіть ці нечисленні голи були забиті в основному контратакувальними командами. Так, Шахтар зміг придушити суперника, але це навряд чи має дивувати в домашній грі з останньою командою ліги. Динамо не змогло обіграти аутсайдера, але до цього всі за сезон вже мали б звикнути.
# 17 КВІТНЯ 2023 М В Н П ЗАБ ПРО РІЗН О ФОРМА 1 
Шахтар 21 16 4 1 52 15 37 52 2 
Дніпро-1 20 14 3 3 43 17 26 45 3 
Зоря 21 13 4 4 44 27 17 43 4 
Динамо Київ 21 12 4 5 30 17 13 40 5 
Олександрія 20 8 9 3 33 26 7 33 6 
Колос 21 8 6 7 19 20 -1 30 7 
Кривбас 21 8 4 9 17 23 -6 28 8 
Ворскла 21 7 5 9 24 28 -4 26 9 
Інгулець 20 6 4 10 19 24 -5 22 10 
Металіст 1925 21 4 10 7 17 34 -17 22 11 
Минай 21 5 6 10 15 25 -10 21 12 
Верес 21 5 5 11 26 33 -7 20 13 
Чорноморець 21 4 8 9 19 27 -8 20 14 
Рух 20 4 7 9 20 30 -10 19 15 
Металіст 21 4 7 10 22 33 -11 19 16 
Львів 21 3 4 14 16 37 -21 13
Все було досить стандартно, за винятком одного поєдинку, який за сюжетом виглядає занадто неправдоподібним навіть для голлівудського фільму.
Найкращий матч в історії УПЛ?
Безумство, катарсис, феєрія – той рідкісний випадок, коли жодні красиві слова не будуть перебільшенням. Металіст і Верес, дійшовши до самого дна, зачекавшись на перемоги довше, ніж будь-які інші команди УПЛ, видали матч практично на голих емоціях, начебто грали у дворі.
Втім, нічого цього, швидше за все, не було б, якби не зав'язка сюжету у вигляді типової для весняного Закарпаття майже тропічної зливи. І розминалися, і на матч виходили команди при абсолютно “сухій” поході, але, починаючи з 12-ї хвилини, Ужгород накрила така негода, що по картинці та аудіосупроводі матч нагадував початок армагеддону. Грім, блискавка, град та практично справжній потоп захлеснули ужгородський “Авангард”.
І в контексті цього потрібно пожаліти Металіст. За нормальних, людських умов вони виграли матч 2:0. Так, це був десятихвилинний матч, але які шанси на камбек були б у звичайних умовах у команди, яка в семи попередніх матчах забила лише чотири голи? Зрозуміло, що історія не терпить “якби”, і результат фіналу ЧС-1954 багато в чому зумовлений тим, що угорці гірше за німців пристосувалися до дощу, але все одно – Металіст набагато більше заслужив перервати безвиграшну серію.
Ну а до суміші футболу та водного поло більше виявився готовий Верес. Учасник згаданого фіналу Фріц Вальтер отримав прізвисько “Людина дощу” за те, що демонстрував класну гру у відповідну погоду – і тепер ми знаємо, що у Вересі таких людей більше. Кльоц не втрачає і, можливо, тільки комфортніше почувається в зливу, на тлі калюж: його подачі та удари так само стають небезпечнішими.
Верес мав виривати перемогу наприкінці, але Єрмолов довів, що воротар може заслужити похвалу навіть у матчі, де йому забили п'ять. Навіть Вірт висловився позитивно про воротаря суперників – а він розуміється на воротарях… І, до речі, на цьому спостерігається великий контраст з основним воротарем – підопічним самого Вірта. Когут дуже допоміг видобути нічию Вересу у попередній грі, проти Руху – і хіба що це може його виправдати за підсумками матчу, в якому він пропустив усі удари у площину.
Проте УПЛ – все одно ліга автобусів
Сергій Ковалець провів матч проти Колоса так, що умовний Томас Тухель міг би змахнути скупу сльозу. П'ять змін у стартовому складі порівняно з минулим туром; потрійна заміна у перерві; усі п'ять використаних замін, остання – на 71-й хвилині; і найголовніше – найінтелектуальніший футбол з грою низом. Серйозно, ігрові принципи Ковальця можна порівняти з принципами навіть не Гвардіоли чи Клоппа, а зовсім вже гіків на кшталт чинного та колишнього тренерів Баварії.
Відповіддю на це став глухий автобус Колоса та його переможний гол після кутового. Йому не завадила навіть гра, за якої у перші півгодини гравці Вишняка не завдали жодного удару по воротах. Дрібний пас Інгульця не приводив ні до чого: найнебезпечнішим моментом команди був удар після звичайного навісу в штрафний майданчик… Паламарчука. Так, воротар Інгульця на останній хвилині підключився до стандарту. Колос зміг здобувати виїзну перемогу з Інгульцем, чого не зміг із тим же Металістом два тижні тому. Інгулець після чудового старту з Ковальцем остаточно повернувся у боротьбу за виживання.
Сумна правда полягає в тому, що на українських полях стабільно успішніше опиняються команди, які грають у “бій-біжи”. Це не містика, ні: той самий Шахтар найкращих часів не просто так прозвали східноєвропейською Барселоною. Просто для постановки гри “як у Ліверпулі/Баварії/Реалі” потрібен набір дуже специфічний набір умов: поля, академія та просто гравці екстра-класу. Вишняк з найбільшим еталонним автобусом у лізі вже серйозно переслідує Олександрію, Ковалець з Інгульцем ризикує обпектися на тому ж, на чому обпалювався в 2010-ті з Оболонню.
Це одна версія. Але є й інша.
Ця Зоря – можливо, найсильніша за весь час виступів в УПЛ
Іноземні тренери останнім часом просто знущаються з вітчизняного тренерського цеху. Йовічевіч після провалу навіть у рідній Хорватії очолює Шахтар – і виглядає просто генієм. Луческу після двох провалів, у статусі глибокого ветерана, очолює Динамо – і показує Михайличенку та Хацкевичу, як керувати тим самим складом. Примітно, що Ігор, Мірча, та й Роберто де Дзербі чудово справляються саме в тому, в чому, за ідеєю, повинні мати проблеми: роботу з молоддю. Кожен із них впровадив до основного складу дуже багато юніорів, які принесли величезну користь.
А щодо Патріка ван Леувена і сумнівів не було, що він упорається саме з молоддю: 13 років роботи в академіях Фейєнорда та Шахтаря не могли пройти просто так. Прекрасна гра Бражко, Сапутіна та Батагова вже нікого не дивує. Набагато дивніше, що людина, яка зважилася працювати головним тренером лише на шостому десятку років, виявилася сильною в інших компонентах.
Снурніцину всього 23, але його успіх, звичайно, не можна вважати успіхом “молоді”. Ігор був акселератом, який дебютував в УПЛ більше п'яти років тому – як наслідок, він уже досвідчений, сформований гравець. Але більшу частину цього часу і майже всю кар'єру в зорі Снурніцин грав центрального захисника – і не міг пробитися в основу. Ван Леувен пересунув його на лівий фланг – і Ігор розкрився як чудовий вінгбек.
Топовий ван Леувен і в плані підготовки до конкретного суперника: проти Дніпра-1 він наситив центр поля трійкою Шахов-Бражко-Булеця – і суперник створив критично мало саме з гри. І, найголовніше, з ван Леувеном Зоря росте як клуб. Герреро він знав по роботі ще в Ізраїлі – і, звичайно, честь і хвала менеджменту клубу, який зміг підписати гравця рівня збірної, але як класно і моментально вбудував його в гру тренер! Взаємодія з Русиним відразу налагодилося дуже якісна.
Як наслідок, Зоря по ділу обіграла Дніпро-1. Хто б міг подумати, що після туру, в якому Динамо грає з аутсайдером, а луганчани – із претендентом на чемпіонство, відрив Зорі лише зросте. Команда ван Леувена вже зіграла і з Динамо, і з Дніпром-1, тоді як у Динамо вже у наступному турі “класико” – і, здається, тепер Зоря може вважатися фаворитом у боротьбі за медалі. А враховуючи, що зараз у топ-3 пробитися явно важче, ніж за часів відсутності будь-якої команди з міста Дніпро, можна вважати цю Зорю і сильнішою за тих, які будували Вернидуб і Скрипник.
Довбик туру
Подвиг Зорі тим серйозніше, що Довбик перебуває просто у вогняній формі. Навіть у матчі, де Дніпру-1 конкретно перекрили кисень, Артем міг оформляти дубль – після кутових. Одного разу Сапутіна підстрахувала штанга, а ось у компенсований до другого тайму час форвард таки замкнув подачу… Вгадайте з трьох разів, кого? Звичайно ж, свого вічного зброєносця Піхальонка.
Завдяки цьому м'ячу Довбик обійшов досягнення найкращих бомбадирів сезонів-2014/15 (Алекс Тейшейра), -10/11 (Євген Селезньов), -09/10 (Артем Мілевський), -08/09 (Олександр Ковпак) та -92/93 (Сергій Гусєв). Залишилося 14 сезонів, у яких найкращий бомбардир забивав більше, ніж зараз у форварда Дніпра-1. До рекордного показника Мхітаряна (25 голів) залишилося сім м'ячів – та дев'ять турів.
Розчарування туру
Це, ви здивуєтеся, не Динамо. Це Кривбас, який спочатку програв аутсайдеру Мінаю, не створивши за весь матч нічого, а потім спробував використати тему якогось недостатнього патріотизму арбітрів. Спочатку Юрій Вернідуб просто під час матчу прокричав арбітру: "Війна йде, бл***, ти сховався, с**а, злякався, сидиш тут у засідці, та ще знущаєшся з людей".
А потім віце-президент клубу Артем Гагарін виклав у соцмережах пост наступного змісту:
Що сказати… Якби подібні тези Вернидуб підняв хоча б на прес-конференції, це можна було б зрозуміти. Це все одно виглядало б дуже соромно, але, принаймні, зрозуміло – людина намагається знизити тиск зі своєї команди, перекладає відповідальність на арбітрів. Але якщо людина таке кричить на суддю, це означає, що тренер Кривбасу справді так думає – і це, звичайно, просто жахливо.
До лав ЗСУ, Юрію Миколайовичу, рік тому вступили не один ви. Більше того: багато хто перебуває в її лавах, а не в Кривому Розі, досі. Майже всі з цих багатьох до 24.02.22 працювали в більш потрібних людству сферах, ніж футбол. Але якщо до ЗСУ вступить вся Україна, через тиждень вона помре з голоду. Хтось має забезпечувати економіку країни: працювати на заводах, у полях та й у сфері послуг. Дивно, що ви цього не розумієте – чому тоді повернулися з фронту?
Денис Шурман, який судив матч Мінаю та Кривбасу, працює в Україні за набагато менші гроші, ніж Вернидуб. Він, може, і не найкращий арбітр у світі, але не він винен у тому, що тренер Кривбасу не зміг вигадати нічого, що могло б напружити оборону аутсайдера УПЛ. Дуже шкода, що такий добрий тренер, як Вернідуб, щиро вважає, що Кривбас має отримувати преференції від арбітрів за те, що його тренер служив у ЗСУ.
Динамо дограє сезон
А Динамо не стало розчаруванням, бо від нього вже нічого й не чекаєш. По матчу з Рухом було зовсім неясно, яка з двох команд 29 разів вигравала національний чемпіонат, а яка бореться за 14-те місце. Команда явно чекає літа, коли пройдуть великі зміни. І, мабуть, без зміни тренера не обійдеться: хоч як цинічно це не звучить, розмови про проблеми 77-річного Луческу зі здоров'ям дуже доречні. В останньому інтерв'ю він говорив, що хоче уникнути депресії у гравців, але з кожним тижнем він все більше занурює у депресію вболівальників Динамо.
Шахтар втрачає гравців, але продовжує перемагати
“Гірники” здобули канонічну, в палату мір і терезів , перемогу на класі. Швидкий гол, потім "контрольний" у другому таймі, максимальне обмежування суперника – та спокійні 2:0. Це, втім, не скасовує того факту, що моментів Шахтар створив мало, і їхня левова частка була створена після стандартів.
Величезна перевага Ігора Йовічевіча – його відвертість, і прес-конференція після цього матчу не стала винятком.
Запитання журналіста: Як вам експеримент з насичення лівого флангу, де на двох позиціях змінювали один одного Михайліченко, Судаков і Матвієнко? Чи не краще в умовах нестачі флангових гравців насичувати саме середню лінію?
Йовічевіч: Треба пробувати. Гадаю, ви як аналітик, журналіст, людина, що розбирається у футболі, впродовж матчу бачили сегментами і схему 2–3–5, коли тримали м’яч, і 3–5–2 із Сіканом та Келсі на вістрі. Тож, знаючи, що вони грають 4–4–2, ми в ході матчу хотіли робити проти тих двох нападників перевагу саме в побудові атаки: чи то буде вісімка, що падає глибше (робити з Бондаренка чи Судакова ту трійку), чи просто Колю Матвієнка спустити вниз (це саме та трійка, про яку ви говорите) і потім шукати там напівзони із Судаковим чи Бондаренком, а Назарина має бути тою шісткою, що стає перед тобою обличчям, допомагає в побудові та може вести гру.
Знаємо і думаємо про це, звичайно. Але для тієї моделі гри, з коротким пасом і виходом у ширину, нам необхідні такі гравці, як Мудрик, Зубков, Швед, – люди, які можуть обіграти один в один легко й посунути лінію оборони суперника одразу до штрафного майданчика. Немає вінгерів – це проблема для нас. Ви знаєте, що в історії Шахтаря завжди були гарні вінгери, і ми мали на початку сезону чотирьох топових вінгерів, а зараз не маємо жодного, що вважаються основними.
Без вінгерів Шахтар здобуває результат із набагато більшими проблемами. У першій грі зі Львовом допомогли джокерські навички Келсі, у другій – підключення до штрафного майданчика Бондаренка. Тим не менш, ігрові проблеми Шахтаря очевидні, і навіть матч із таким проблемним Динамо у наступному турі не виглядає гарантованими трьома очками у скарбничку. Що, втім, зовсім не скасовує факту, що на тлі більшої частини колег Йовічевіч виглядає просто еталоном тренерства, симбіозом найкращих якостей Гвардіоли та Клоппа.
Збірна туру
Єрмолов (Металіст) – Гончар (Минай), Холод, Слюсар (обидва – Рух), Снурніцин (Зоря) – Бражко (Зоря) – В. Шарай (Верес), Бондаренко (Шахтар), Близниченко (Верес) – Герреро (Зоря)
Гол туру
З імовірністю в 50% найкрасивіший гол туру мав бути забитий на ужгородському “Авангарді” – і справді, постріл Бойчука по воротах Когута вийшов просто феноменальним.
Віталій Пасічний
всі статті автора