ХФК Пенуел у сезоні 2025/26 дебютував у Другій лізі чемпіонату України з футболу, отримавши цього літа професіональний статус. Зимувати новачок буде на 10 місці в Групі Б, проте за цей час на рідному стадіоні клуб так і не зіграв – арена з назвою «Світло» не відповідає критеріям змагань всеукраїнського професіонального рівня, тож суперників Пенуел поки приймав на стадіоні імені президента ФК Інгулець Поворознюка в Володимирівці в сусідній Кіровоградській області.
- Коли Пенуел зіграє на своєму криворізькому стадіоні?
- Як оцінює керівництво Пенуелу старт у Другій лізі?
- Хто грає в складі команди?
- Що означає християнська ідеологія в футболі?
Про все це в інтерв’ю з президентом ХФК Пенуел Юлієм Морозовим, який відповів на питання вболівальників прямо під час матчу з Колосом-2.
💬 Що скажете про старт вашої команди? Чи справдилися очікування? Можливо, ви навіть перевищили їх тим, що показала команда у літньо-осінній частині сезону?
🗣 Я для себе намагався максимально знизити очікування, бо розуміли: Пенуел за багатьма критеріями заходить у професійний футбол не до кінця готовим. Але ми вірили, що цей крок важливий — ми даємо шанс багатьом криворізьким хлопцям, нашим вихованцям стартувати серед професіоналів і робити це в здоровій атмосфері, у команді з правильними цінностями. І саме цю головну мету ми точно досягли.
Гармаш, Рибалка та футболіст 59 років. Це символічна збірна півріччя Другої ліги – 33 найкращих сезону 2025/26
Щодо результату — ми багато разів казали, що на цьому етапі він для нас не є принциповим. Але хлопці ж спортсмени: їм хочеться, щоб була не лише радість від гри, а й результат. Ми могли взяти значно більше очок, бо в більшості матчів були близькими до цього. Тому рухаємося далі.
💬 Тобто, на ваш погляд, адаптація до професійного футболу йде нормально? І як вам різниця між ААФУ та ПФЛ?
🗣 Різниця між аматорським і професійним футболом дуже велика. У минулорічній аматорській лізі проти нас грало більше статусних футболістів із великим досвідом, у тому числі гравців збірних України та вищого дивізіону.
А тут — молоді, голодні хлопці. Багато з них — вихованці топових українських футбольних шкіл: Шахтаря, Динамо, Дніпра, Руху. Через те, що команд в Україні стало менше, цей талант рівномірно розподілився по другій лізі. Всі б’ються, борються, біжать — це не якісь втомлені ветерани.
У нас самих такі ж молоді хлопці, тільки в більшості з них менше досвіду, зокрема у топовому дитячо-юнацькому футболі. Тому адаптовуємося. Але можу впевнено сказати: нам не було соромно за наших хлопців і те, як Пенуел виглядає на професійному рівні.
💬 Розкажіть трохи про християнський футбольний клуб Пенуел.
🗣 Історії вже понад 20 років. Почалося все з ініціативи одного хлопця — молодого Андрія Трипольського, який зараз є генеральним директором клубу і фактично головним двигуном, носієм бачення та цінностей.
Андрій був дуже близький до успішної професійної кар’єри: у 19 років мав контракт у вищій лізі. Але сувора реальність цю кар’єру зупинила. Якби не серйозне сприйняття віри й прихід до християнських цінностей, швидше за все, Андрій дуже стрімко покотився б униз.
Пенуел він створив, щоб допомагати дітям, які грають у футбол, мати в житті не лише футбол, а й фундаментальні речі, на які можна спиратися. Християнські цінності — універсальні, і клуб щиро вірить, що їх можна поєднати з футболом.
Вихід на професійний рівень — новий виклик, бо тут усе жорстко: треба боротися за очки, за кожен епізод. Але, здається, ми потроху намацуємо, як це все поєднувати. І навіть на першому етапі в професіоналах я щасливий, що ми не маємо жодної червоної картки за відверту грубість чи провокації.
Вірю, що Пенуел зможе показувати свої цінності не лише назвою чи деклараціями, а й на полі, за його межами, в інтерв’ю, у спілкуванні з суперниками та глядачами — на найвищому рівні.
Тростянец – Пенуэл, фото – facebook.com/fctrostyanets
💬 Коли буде готовий стадіон «Світло» у Кривому Розі?
🗣 Хотів би назвати точну дату чи хоча б місяць, але чесно скажу: зараз пріоритети клубу і наших партнерів — функціонування дитячо-юнацької академії та дуже молодої дорослої команди на професійному рівні.
Наші партнери, які допомагають нам потроху рухатися вперед, сьогодні передусім підтримують Збройні Сили України і людей, які постраждали від війни. Тож вкладати величезні гроші в стадіон, на якому не соромно приймати суперників і глядачів, — важливо, але це не перший пріоритет.
Швидше за все, до цього повернемося тоді, коли безпекова ситуація дозволить думати не лише про виживання, а й про розвиток. Цей сезон точно дограємо на іншому стадіоні — найімовірніше, у Володимирівці. А далі будемо дивитися, чи зможемо вкладатися у вже інфраструктурні речі.
💬 Чи плануєте продавати мерч? Не думали залучати додаткове фінансування за рахунок продажу атрибутики?
🗣 Це постійно в полі зору клубу. Ми потихеньку рухаємося до розробки комунікаційної стратегії — але знову ж, це не перший пріоритет.
Працюємо з гарними дизайнерами, які зробили нам класну форму й айдентику. Але, зважаючи на те, що граємо не на своєму стадіоні та маємо безпекові обмеження, ми не можемо офіційно запрошувати глядачів. Тому робота з вболівальниками — на паузі.
Ми особливо цінуємо тих, хто підтримує нас попри це: без можливості прийти на гарний стадіон чи купити мерч. Але якщо комусь потрібна футболка чи інша річ Пенуелу — напишіть у будь-який месенджер, в Інстаграм чи Фейсбук. Ми точково вирішуємо такі запити: є колекціонери, для яких важлива унікальність мерчу, що не продається у вільному доступі.
Але щоб мерч не коштував «всі гроші світу», його треба друкувати великими тиражами. Якщо зробити 12 футболок — вони будуть дорожчими за футболку збірної України. Не все так просто, коли починаєш розбиратися.
Ми не скаржимося. Це точно буде зроблено. І в мирній Україні, коли футбол стане для нас не історією про виживання, а пріоритетом, ми хочемо формувати особливу позитивну культуру вболівання — сімейну, доброзичливу, без агресії. Ми до цього йдемо, і, дасть Бог, уже скоро.
💬 Щодо власних вихованців: чи всі футболісти, які зараз на полі, — власні вихованці клубу, чи є запрошені гравці з інших команд?
🗣 Ні, далеко не всі. Але фактично всі — криворізькі хлопці. У нас буквально двоє людей, які не народилися в Кривому Розі: один — Артем Полтавець, який уже давно переїхав спеціально, щоб грати за Пенуел, і Ілля Каплунов — наш єдиний орендований гравець на сьогодні. Усі інші — місцеві.
Під «вихованцями» ми розуміємо широке коло: хтось був у нас у дитинстві, потім пішов за порадою батьків у Кривбас чи у філію академії Шахтаря, а потім повернувся; хтось прийшов в U-17, хтось — в U-19. Ми їх усіх вважаємо своїми й щиро любимо. Особливо цінуємо хлопців, які з дуже маленького віку з нами: коли виходить Сергій Носовський, який, здається, у клубі з семи років…
Денис Бойко взагалі не займався футболом десь ще — тільки в Пенуелі — але, на жаль, отримав серйозну травму. Він уже тренується, і сподіваємося, після Нового року повернеться до основної обойми.
💬 Багатьох вихованців не вистачає через війну — як ви з цим працюєте?
🗣 Ми тимчасово втратили багатьох власних вихованців: з початком повномасштабного вторгнення батьки багатьох з них безальтернативно, але з дуже сумними серцями приходили до нас і казали, що люблять Пенуел, але змушені вивезти батьків у Польщу, Італію чи Німеччину. Дехто тепер грає там у третіх–п’ятих лігах. Дехто розглядає варіант повернутися, бо побачив: слова Андрія Трипольського, що Пенуел колись буде в професійному футболі, — не марення фанатика, а реальність.
От зараз ми на професійному рівні, і якщо ситуація в Україні дозволить, я впевнений: частина тих, хто провів у Пенуелі по десять років, повернеться і зможе стати професіоналом у нашому середовищі.
💬 У зв’язку з тим, що дозволили перетин кордону 18–24-річним, як це вплинуло на відтік кадрів із Пенуела?
🗣 Дуже небагато. І більше того — давайте про це трохи пізніше детальніше поговоримо, бо кілька хлопців — але це невелика кількість, їх можна перерахувати на пальцях однієї руки. Вони зараз розглядають варіант поїхати до батьків; батьки їм кажуть: «Це твій шанс, виїжджай». Ми не розриваємо з ними контракти. Ми продовжуємо вірити, що життя в Україні має продовжуватися.
Якщо хтось зараз не воює і не працює безпосередньо для ЗСУ, бути причетним до клубу, який виконує важливу соціальну місію, — теж значимо. Пенуел і доросла команда для нас — важлива річ. Ми кілька разів були близькі поставити все на серйозну паузу, навіть дитячі команди. Але коли батьки з фронту пишуть: «Не зупиняйтеся», бо ми ж і воюємо, щоб діти могли жити нормальним життям, — це нас мотивує. Ми доносимо до молодих хлопців у дорослій команді, що вони виконують важливу роль: вони створюють фундамент, на якому наші сьогоднішні 7–12-річні вихованці побачать, що професійний футбол поруч. Якщо ти робитимеш усе правильно, твої шанси зіграти в ньому чесно і в хорошому середовищі — реальні.
💬 Сергій Матко забив цього сезону «ножицями» за Пенуел — розкажіть трохи про нього.
🗣 Сергій — один з тих гравців, хто стає нашою опорою. Йому велика подяка, бо він перетворюється на універсального бійця. За коротку історію в професійній лізі він уже встиг пограти нападником, забив шедевр «ножицями через себе» проти Олександрії-2 і ще неодноразово відзначатися. Нині тренер бачить його більше в опорній зоні — це майже його рідна позиція.