Игор Йовичевич. Фото — shakhtar.com
Вперше у Шахтаря україномовний головний тренер – ця фраза стала в українському футболі локальним мемом. Вже за це Ігор викликає симпатії, але насправді Йовічевича треба поважати не лише за це. Ось чому новий головний тренер Шахтаря – це миттєвий краш. І багато хто, навіть байдужий до Шахтаря, бажатиме Йові успіху.
Причина №1 – Йовічевіч справжній профі
Ще під час першого заходу в Україну як півзахисник Карпат Ігор сподобався скромністю, командним духом та чарівністю у спілкуванні. Від гравця, який раніше побував у Реалі, можна чекати пихи — у випадку з Йовічевичем нічого подібного. Про свій мадридський досвід він говорив належно реальності — скромно, без зарозумілості. Про кар’єру у кількох зарубіжних чемпіонатах — лише у контексті позитивного досвіду.
Ми ніколи не чули від Йові лихослів’я чи наклепів на свої колишні робочі місця. Він поважний із підопічні, пресою, співробітниками. Зрештою, у своїй роботі Йові – професіонал. Прибув в Україну вже, грубо кажучи, збитим льотчиком, проте працював і старався, тому залишився в історії Карпат приємним легіонером, залишивши для себе двері відчиненими і в іншій іпостасі.
Ігор Йовічевич, facebook.com/sportclubdnipro1
Причина №2 — Йовічевич адаптований в УПЛ
У Карпатах та Дніпрі-1 хорват отримав той досвід, який дозволяє йому уникнути неприємних сюрпризів та несподіванок у Шахтарі. Він чудово знає внутрішню кухню та знайомий з можливостями гравців Шахтаря, яким не раз протистояв. Так, у шести матчах проти Шахтаря Йовічевич набрав лише одне очко. Але навряд чи наш чемпіонат це місце, де часті сенсації. Сказати, що гірники легко перемагали команди Ігора, було б перебільшенням.
Причина №3 — Йовічевич один із “найнаших” легіонерів
Він вивчив українську мову та шанобливо ставився до української культури. Ставив на місце навіть деяких наших місцевих зірок, які вже зараз, після війни, начепили та почали рвати на собі патріотичну сорочку. Йовічевич — людина з європейським менталітетом, якого прагнуть українці. Відкритий, доброзичливий, приємний у спілкуванні. Наш – таким і ми могли б і хотіли б бути.
Коли в Україні трапилося лихо з війною, Ігор розумів нас, як ніхто. Хорватія в 90-х пережила те саме — війну через розсудливих сусідів-імперців. Тож підтримка Йовичевича виглядала щирою, як і його готовність повертатися до УПЛ, попри все, що він виявляв ще навесні у Дніпрі-1.
Причина №4 — Йовічевіч ставить справді цікавий футбол
Його команди – легкі, швидкі, навіть сказати б – стрімкі. Йові вміє та любить грати у футбол, а не паркувати автобуси чи грати на відбій. Цим він розкішно підходить до стилю Шахтаря. Треба визнати, що в плані стильової відповідності це точне влучення Даріо Срни, земляк справді грає у той футбол, який під силу цьому підбору гравців Шахтаря.
Причина №5 — Йовичевіч хороший у розкритті потенціалу молоді
У кожній з його команд знайдуться хлопці, які або дебютували за Йові, або при ньому суттєво додали у своїй майстерності. На відміну від Фонсеки та Де Дзербі, Ігор — кадровик, здатний працювати і з несформованими гравцями, не лише вимагатиме посилення з досвідом. Це саме те, що потрібно від Шахтаря зараз.
Ігор Йовічевич. Фото – СК Днепр-1
За нього в Загребі дебютував у юнацькій ЛЧ центрбек Йоско Гвардіол – зараз, у Лейпцигу, його оцінюють у 35 млн євро. Дуже перспективним вважається ще один захисник – Йосип Сутало (оцінюється 8 млн). Бартол Франьїч, який грав у Йові в Динамо в юнацькій Лізі чемпіонів, вже у Вольфсбурзі. У Карпатах Ігор розгойдав Гуцуляка, Шведа, Кравця, Лебеденка – усі ці хлопці не загубились і можуть ще прогресувати. У Дніпрі-1 Йовічевич вивів на новий рівень майстерності Піхальонка, Ігнатенка, Джурасека та Ярмолюка.
Це — доступні та зрозумілі докази крутості Йовичевіча у роботі з молоддю.
Але головне — Ігор Йовічевич — це найважливіший доказ, що добрий фахівець здатний прогресувати в УПЛ. Він мав час побачити перспективи, які розкриваються в нашій країні, і цей хорват скористався ними краще за ниючих місцевих “фізруків”, які не навчаються, не прогресують, не вивчають не лише іноземні мови — навіть свою рідну. А ось Йові довів – працюй, і буде прогрес. Прогресуй – і буде інтерес. Вдосконалюйся — і досягнеш найвищого рівня, можливого в цих умовах. Йому жорстко заздрити, бажатимуть невдачі, але найрозумніші сприймуть кейс Ігора як джерело натхнення і самі підуть його шляхом.
Ярослав Смілянський