Владислав Лупашко. Фото: Фк Карпаты
Черговий гучний заголовок, чергове прощання за згодою сторін, і чергове відчуття дежавю у львівських кав’ярнях. Владислав Лупашко залишає Карпати. Але якщо придивитися до цієї відставки без емоцій, стає зрозуміло: проблема не в прізвищі на тренерському містку, а в системі, яка нагадує будівництво хмарочоса, де фундамент зносять бульдозером щоразу, коли він сягає третього поверху.
Читайте також: 25 людей та подій, що визначили 2025-й рік у спорті
Ряд непотрібних розставань – як приклад нетерплячості Карпат
Якщо проаналізувати шлях нових Карпат, стає очевидним: майже кожної тренерської зміни можна було уникнути. Так, кожної! Пояснимо.
Позаминулого року Мирон Маркевич не провалився — він виконав головне завдання, повернувши клуб до еліти. Так, друге місце в Першій лізі після Інгульця (який тоді тренував саме Лупашко) виглядало ударом по амбіціях, але стратегічна мета була досягнута. За умови якісно кращої комплектації в досвідченого тренера були б усі шанси поквитатися з тим же Інгульцем, який у підсумку не «вистрелив» після повернення в УПЛ.
Читайте також: На якому місці Проспер, Педріньйо, Паламарчук або Глейкер Мендоса? Це символічна збірна півріччя УПЛ – 33 найкращих сезону 2025/26
Сьогодні історія повторюється.
Лупашко не виглядав безнадійним. Навпаки, його Карпати демонстрували зубастий, подекуди авантюрний, але точно не нудний футбол. Два нічийних трилери (3:3) проти грандів — Шахтаря та Динамо — стали яскравим свідченням того, що команда має характер і потенціал для росту. Ми ж пам’ятаємо загальну характеристику цього тренера – йому потрібен час і повна підтримка манери, філософії гри. Втім, керівництву забракло терпіння дочекатися, поки цей потенціал конвертується у стабільність.
Владислав Лупашко. Фото – fckarpaty.org.ua
Питання до архітекторів, а не до виконавців
Головні питання зараз мають ставитися не Лупашку, а тим, хто комплектував цей склад. Саме селекційний відділ та менеджмент залишають наступному тренеру спадщину, з якою доведеться працювати. Коли склад перетрушується щороку, жоден тактик не встигне налаштувати ігрові зв’язки на рівні інстинктів.
Читайте також: Ще один українець в АПЛ! Тутєров яскраво проявив себе в резерві Сандерленда та збірних України, і ось — новий крок у кар’єрі
Ну а тим більше, якщо поповнення не назвеш комплектацією під єврокубки – скільки гравців приходить у Карпати, а скільки стають залізобетонними гравцями основи? Як багато набив Пауло Вітор? Чи стабільно виправдовував сподівання десант з Руху? А як щодо «проектного» Танди, якого орендували й потім шукали навіть нові позиції, щоб його хоч якось використати?
Читайте також: Скандал довкола збірної, порівняння з Голандом — і всього один гол за клуб Саші Лободи: як Степанов грає у Нюрнберзі Клозе
При цьому підбір гравців у Карпат досить хороший, склад глибокий і конкурентний. Але час від часу складається враження, що відразу кілька центрів впливу є в клубі, що в підсумку призводить до абсолютної неузгодженості. От як оцінити рішення демонстративно «зсадити» в Кривбас молодого Кемкіна, щоб потім, після продажу в Вільярреал Кінарейкіна, поспішно запрошувати з Кривого Рогу резервіста-ветерана Кліщука? А це ж лише один приклад! Вічні хитання від одного рішення до іншого. Якими були в аматорському чемпіонаті та нижчих лігах, коли стабільно раз на рік «бульдозером» зносили склад і будували зовсім новий, такими є і зараз.
Чи можливий якісний і стабільний прогрес за таких умов? Тим більше, якщо пропускати тих, хто знаходився зовсім поряд…
Читайте також: В Україні грали сотні бразильців, у Бразилії зараз — тільки один українець: у клубі Фернандіньо, проте не задіяний Мельгосою
Поки у Львові триває нескінченна перебудова, черкаський ЛНЗ мовчки та ефективно перехопив Віталія Пономарьова — тренера, якого багато хто хотів бачити саме в зелено-білих кольорах, а також підхопив низку вихованців львівського футболу та навіть екс-гравців самих Карпат.
Результат? ЛНЗ зараз лідирує в УПЛ. Більше того, Артем Рябов, якого свого часу списали в Карпатах, став ключовою фігурою в команді-лідері й брав безпосередню участь у перемозі над Шахтарем. Це найкраща ілюстрація того, як терпіння та віра в кадри дають плоди.
Біда сучасних Карпат – не імена тренерів чи футболістів, а брак генеральної лінії
Варто віддати належне нинішнім власникам Карпат: вони врятували історичний бренд, зберегли герб і дали клубу нове життя. Це величезна робота, яка заслуговує на повагу. Проте метод керування бульдозером — коли склад і штаб зачищаються раз на рік — свідчить про відсутність чіткої стратегічної лінії.
Читайте також: Суперкубок Італії виграв черкащанин: застав у Наполі ще Гамшика та Осімхена, зібрав головні нагороди останніх років
Сьогодні ми чуємо про чергового іспанського фахівця, який має приїхати і все налагодити. Можливо, йому пощастить. Але успішні клуби будуються не на везінні, а на послідовності. Приклад Руху, який роками виховує молодь і послідовно розвиває свій проект, мав би стати для Карпат орієнтиром. Бути регіональним лідером і збирати все найкраще в 5-7 сусідніх областях – це і є та ідеологія, яка може витягнути Карпати на рівень 1993, 1998 чи 2011 року. Але ж стати грандом Західної України неможливо через хаотичні зміни курсу — для цього потрібен час.
Клуби-переможці вирізняються терплячістю. А без неї Карпати ризикують просто збирати колекцію гучних відставок: Тлумак, Маркевич, Лупашко… Хто наступний у черзі на вихід за згодою сторін?
Ігор Дашков