Колектив Лучано Спаллетті створив лише пару якісних моментів біля чужих воріт за весь матч.
Цього сезону утворилась така тенденція, що кожного разу, коли виникає бажання поглянути на розташування команд у турнірній таблиці італійської Серії A, мимоволі приємно дивуєшся прогресу Наполі. Перед початком двадцять п’ятого туру національної першості в чинних лідерів чемпіонських перегонів була відмінна можливість збільшити власну й без того значну перевагу над переслідувачами до 19 очок, але для цього потрібно було на власному полі обігравати один із трьох найкращих захистів ліги — римський Лаціо.
А хто ж як не Мауріціо Саррі знає, як саме потрібно вишиковувати оборону власної команди в матчах, як він ще застав за своєї каденції, на стадіоні Сан Паоло. Наполі від самого початку відчув брак простору на чужій половині поля, а коли суперники ще й почали виказувати бажання відповідати власними атаками, то й узагалі господарям залишалось лише брати оперативну павзу. І як тут не пригадати момент, коли капітану Ді Лоренцо довелось біля лінії власних воріт рятувати команду від вірного голу під час спроби Весіно завершити подачу від Луїса Альберто зі штрафного з лівого флангу на ближньому куті воротарського.
Фактично нічого не залишалось "Партенопеї" після такого важкого старту, як намагатись бодай тримати м’яч у власних ногах, тоді як створення гольових моментів вважалось дією вже більш просунутого рівня складності. "Південці", якщо відверто, давно не стикались із подібним виконанням із боку суперників, тож не дивно, що до перерви ми від них побачили лише дві поодинокі спроби дальніх ударів від Зелінські та Замбо-Ангісса, але в першому випадку Проведель розім’явся на лінії, а в другому захисник устиг заблокувати м’яч.
При цьому було дуже цікаво спостерігати за тим, як Саррі фактично примусив усю групу власних атакувальних футболістів відігравати в захисті. І вони ж це дійсно робили! При чому, дуже якісно. Навіть Луїс Альберто та Феліпе Андерсон. Останнього, до речі, замінили з плином часу на Педро задля бодай-якогось пожвавлення дій в атакувальній фазі, бо втома починала даватись узнаки.
Іспанець дійсно з’явився на полі дуже своєчасно, оскільки на 67 хвилині Хвіча Кварацхелія продемонстрував приклад, як не потрібно допомагати власній команді в захисті, скинувши передачу з лівого флангу атаки суперників на ногу Весіно перед власним штрафним. Півзахисник узагалі не потребував часу для того, аби ввігнати м’яча в лівий кут воріт Мерета дальнім пострілом, на чому серія без пропущених м’ячів воротаря Наполі обірвалась.
А для самої команди Спаллетті тим часом настали дуже цікаві часи, бо було потрібно відіграватись без рецепту подолання захисту суперників. У підсумку, господарі створили лише один дійсно гольовий момент, але навіть із двох спроб ворота Проведеля не піддались. Ще й поперечина врятувала під час удару головою від Осімгена на завершення подачі Хвічі з лівого флангу, а з добиванням від Кіма впорався вже власне голкіпер гостей. І на цьому, власне, все. Лаціо розібрався з нападом суперників, а під завісу гри Мілінкович-Савич ще й ледь не поклав штрафний-цукерку в праву дев’ятку, проте врятувала хрестовина.
У наступному турі Наполі зіграє вдома проти бергамаської Аталанти, тоді як римський Лаціо проведе домашній матч проти нідерландського АЗ Алкмар у Лізі конференцій, а потім навідається до Болоньї в Серії A.
Наполі — Лаціо 0:1
Гол: Весіно, 67
Наполі: Мерет — Ді Лоренцо, Ррахмані, Мін-Дже, Олівера (Зедадка, 90+3) — Замбо-Ангісса (Ельмас, 71), Лоботка (Ндомбеле, 82), Зелінські (Сімеоне, 82) — Лосано (Політано, 71), Осімген, Кварацхелія.
Лаціо: Проведель — Марушич, Патрік, Романьолі, Хісай — Мілінкович-Савич, Весіно, Луїс Альберто (Катальді, 88) — Андерсон (Педро, 59), Іммобіле, Дзакканьї (Кансільєрі, 82).
Попередження: Осімген, Ельмас — Патрік, Марушич