Луческу сказав, що якби Яремчук грав у Динамо, то був би найкращим гравцем. То чому ж він не тут, якщо Шахтар повернув своїх Зубкова, Петряка, Тотовицького?

Роман Яремчук, фото — clubbrugge.be

Роман Яремчук – найдорожче здобуття в історії Брюгге. А в Бенфіці був запасним і десь третім-четвертим у табелі про ранги нападників португальських «орлів» – навіть після продажу Дарвіна Нуньєса. Але нам залишається лише облизуватися на гравця такого рівня – сучасному українському футболу нема чого запропонувати футболістам віку, статусу та ціни «Ромаріо» Яремчука.

«Якби він грав у Динамо, то був би найкращим гравцем, а в Бенфіці сидить на заміні. У цьому й різниця», – похмуро резюмував після лісабонського побоїща Мірча Луческу.

І він, звичайно ж, правий у цьому своєму твердженні.

Але, погодьтеся, питання щодо самого вектора трансферної роботи залишаються. У Шахтаря теж не найкращі часи, проте вже повернуто в УПЛ Зубков, Петряк, Лукас Тейлор і на мазі Швед. Динамо ж змушене «креативити» на повну: то Гармаш у ролі форварда, то Шепелєв на лівому фланзі півзахисту. Що, звичайно, вимушений хід, а не велике бажання займатися експериментаторською роботою.

То чому в тренді з поверненням своїх людей з-за кордону Шахтар виграв настільки очевидно і нищівно? Спробуємо розібратися.

Перше – це мережа впливу

Шахтар роками обкочував гравців у структурі свого клубу та фармів, Динамо намагалося робити те саме. Але системність та географія орендної діяльності у Шахтаря ширша. І так – роками.

Друге – вірність кольорам

Принциповість між клубами існує, за переходи хейтять, однак останніми роками багато хлопців мігрують між грандами навіть з юних років, та й тренери академії змінюють місце роботи. Причому – і здається, що це не лише враження, а й реальні факти – в останні десять років набагато частіше молодь і тренери переходять саме з Динамо до Шахтаря… Залишаючи осторонь долі Луческу, Караваєва чи того ж Б.Михайличенка, говоримо про тенденції.

Третє – рівень амбіцій

За останні 12 років Шахтар 11 разів грав у груповому турнірі. Динамо – десь чотири рази. Це теж каже саме за себе.

Тому, звісно, ​​Роман Яремчук – не герой нашого роману.

Зарплата Яремчука в Бенфіці, за оцінками спеціалізованих сайтів, коливалася близько 1,5 – 1,69 млн. євро на рік. В УПЛ, якщо вірити нашим інсайдерам, є всього п’ять футболістів із зарплатою більше 1 млн. і то існує тенденція, що це контракти, які допрацьовуються, нові на таких умовах не готові пролонгувати навіть з самими топ-зірками, яких ви тільки можете собі уявити в УПЛ.

Вибираючи між клубом, що вилетів від його колишньої команди до Ліги Європи, і клубом, що готується до старту в групі Ліги чемпіонів, навряд чи хтось вибере чемпіонат країни, що воює.

Тож про Яремчука забуваємо.

А ось, наприклад, хлопці, про які можна б і згадати – у нашій наступній статті. Повірте, вектор «реверс» дуже перспективний і, як і раніше, примітний для наших грандів. Шахтар це довів, може довести й Динамо.

Ярослав Cмілянський, Sport Arena