Полісся вириває місце в ЛК, перший номер забиває: підсумки 30-го туру УПЛ — футбол України

Наступного разу — вже у серпні.

Несподівані герої матчу у Львові / ФОТО: ФК ДИНАМО

Чемпіонат України закінчився. Попереду ще стикові матчі, які потішать навіть київським дербі, але основна частина учасників вже пiшла у відпустку. І, треба сказати, турнір пройшов так, що скільки б неприйняття він не викликав, після останнього фінального свистка шкода, що сезон закінчився.

30 ТУР. 24.05.2024

15:30 ЛНЗ 1:0 Ворскла

30 ТУР. 25.05.2024

15:30 Металіст 1925 1:2 Верес 15:30 Рух 1:2 Динамо Київ 15:30 Чорноморець 0:2 Дніпро-1 15:30 Зоря 0:1 Колос 15:30 Кривбас 3:0 Минай 15:30 Оболонь 0:3 Олександрія 15:30 Полісся 2:0 Шахтар

Шахтар другий рік поспiль визначив володаря п'ятого місця

Не знаю, як у кого, а в мене неприйняття викликав пост Полісся “РУХаємось у Єврокубки!!!” у соцмережах відразу після розв'язування. Можливо, варто списати на емоції – і сподіваюся, що згодом житомирський клуб вибачиться та/або видалить цей запис.

Зрозуміло, що саме Рух був головним опонентом Полісся протягом більшої частини весни. Олександрія та Ворскла відвалилися на дистанції впевнено та давно, Зоря – взагалі, можна сказати, достроково. Але Буткевич не може не розуміти, що сам факт суперництва з такою командою має викликати питання до його проекту.

З 11 гравців, які розпочали в основі матч із Шахтарем, лише Кудрик грав за команду у попередньому сезоні – та й те, на його позицію купувався Бойко. Команда імені АТБ набрала під нову лігу не те що новий склад, а десь півтора-два склади – адже були й невдалі трансфери.

В Руху ж із 11 футболістів, які розпочали в основі матч проти гранда, дев'ять (усі українці) або виховувалися в системі клубу, або перейшли з команд нижчих ліг, дуже давно. У Львові вдалося виростити команду-зірку, яка досягла величезного (+17 очок порівняно з попереднім сезоном) прогресу. У сучасних реаліях це викликає набагато більше поваги, а Буткевич та його команда виглядають колективним Стівом Бушемі з мема – людьми, які промахнулися з трендами.

При цьому гранично “трендовий” клуб якраз Полісся і допоміг. Динамо безліч матчів сезону провело з 11 українцями у стартовому складі, і скоріше можливість провести ротацію дозволило вийти на поле Діалло та Беніто. Вихованців академії в Динамо тим паче багато, і тут Діалло не є винятком. Саме час поаплодувати Олександру Шовковському, який повернув Динамо на той рівень, на якому воно має бути, але на якому півтора роки не було.

Усі і раніше знали, що запасні київського Динамо мають умови кращі, ніж лідери 12-14 команд ліги. Це абсолютно не заважало Динамо при Луческу програвати Поліссю, Чорноморцю, Інгульцю – але вчора на поле “Арени Львів” вийшло чимало дублерів, і вони обіграли далеко не пересічного представника УПЛ. Нещерет і минулого сезону показував відмінний рівень, мотивував відпустити до Полісся Бойка; Біловар провів дуже впевнений матч, не змушуючи згадувати своє походження; Царенко вкотре нагадав, яка в нього світла голова і що можна не боятися старіння Царенка.

Рух програв у своєму стилі: багато атакуючи, не замикаючись, демонструючи сильні сторони. Але в тому й річ, що стиль Руху демонструє певні слабкості: зокрема, проблеми при кутових. Шовковський навіть не приховував, що гол Діалло після корнера став наслідком настанов. Інше питання, що для виходу в єврокубки Руху було достатньо нічиєї, і вже на нічию команда награла точно.

Тільки після цього матчу у Динамо та Руху стала рівна кількість поразок у сезоні: по п'ять. Менше лише у Шахтаря, а більше у всіх інших команд ліги – у Полісся, наприклад, вісім. Але 13 нічиїх є 13 нічиїх – за ними команда Віталія Пономарьова лідер сезону. До честі Полісся можна сказати, що воно чудово зіграло з грандами: сім очок у чотирьох матчах. Але й Шахтар, звісно, допоміг: другий сезон поспіль він закінчує чемпіонат програшем команді, яка таким чином застрибує на п'яте місце. Рік тому так пощастило Ворсклі.

Металіст 1925: на словах Ліга чемпіонів, насправді перша ліга

Гра з Вересом ніби підвела межу під усією тією нісенітницею, на яку всю другу частину сезону страждав харківський клуб. Посилювалися-посилювалися “зірками”, посилювалися-посилювалися – а в результаті на вирішальний матч сезону виходили з парою захисників, яким у сумі майже стільки ж років, скільки Гармашу.

20-річний Фаріна та 18-річний Обінайя – це просто неконкурентоспроможно з погляду боротьби на рівні вищої ліги. Дахновський за першого взяття воріт отримав стільки простору, скільки і в аматорському футболі мало хто дає – і зміг забити, розігравши м'яч до вірного. Але навіть це було дрібницею з переможним голом, коли Кухарук небезпечно бив по воротах, воротар врятував – але першим на підборі знову виявився Кухарук, який віддав передачу Гайдучику на порожні ворота.

В атаці Металіст 1925 створивчимало, але біля своїх воріт він був надто наївний, навіть безпорадний, щоб претендувати на перемогу. А нічия, нагадаю, нічого не давала, навіть від останнього місця не рятувала. І як тут не згадати, що цього сезону, тільки в першій частині та з Едмаром команда здобувала “сухар” за “сухарем” і могла думати про перехідні матчі як про невдачу, а не про останню надію.

Слово “антифутбол” люблять використовувати стосовно закритої гри, але справжній антифутбол – це те, що зробило в зимове міжсезоння керівництво Металіста 1925. Прийти в готову команду і почати її перекроювати, неначе все, що було раніше, якийсь непотрібний мотлох – це гранично демотивує весь старий кістяк, гранично упереджує перед новим тренером. У такій ситуації навіть підхід Полісся, який узяв новий склад під нову лігу, виглядає здоровішим. До Житомира приїхала повноцінна команда – у Харкові ж Імереков, Гармаш та Юрченко втрьох явно не могли вирішити всі проблеми.

І все це перемножилося на проблеми із тренером, який не може чи не хоче працювати над обороною. Фаріна з Обінайєю з'явилися у стартовому складі не просто так, а через дискваліфікації, які заробляли основні захисники у попередніх турах. Якась надагресивна гра біля своїх воріт, яка завдає виключно шкоди, порушила й атаку – і все це відбувалося на тлі якогось марення про те, що Скрипник допоможе Харкову (!) бути представленим у Лізі чемпіонів.

В принципі, восени Металіст 1925 року просто оголосив про закриття через проблеми попереднього власника, тож можемо вважати, що футбольним клубом він перестав бути вже тоді.

Всі сподівалися на диво, диво не сталося

Так лаконічно можна описати те, що сталося з Минаєм. Вони билися як леви і навіть краще (лисиця, яка у них на емблемі – теж безстрашний хижак), наблизилися до порятунку – але у вирішальний момент їм просто виявилося нічого показати на полі Кривбасу.

Так, Кривбас не відчував мотивації, виставив кілька дублерів – але на малюнок гри це взагалі не вплинуло. Той же Твердохліб, який отримав шанс через відсутність у Кривбасу глобальних завдань, до зими був зіркою, з відривом найкращим гравцем саме у Минаї. Як наслідок, команда Вернідуба весь матч просто возила суперника і закінчила гру з великою перевагою у рахунку.

Минай здобув дуже багато гарних перемог, але через те, що на екваторі дистанції він мав 6 очок, він таки вилітає до першої ліги. Верес завдяки ляпам Металіста 1925 вийшов навіть на 13-те місце і зіграє стикові матчі з Епіцентром, як би похмуро зараз ця назва не звучала. Оболонь, яка бездарно програла на своєму полі Олександрії 0:3, зіграє київське дербі із Лівим Берегом.

Збірна туру

 

Асист туру

У дербі двох команд з дуже туманним майбутнім Дніпро-1 обіграв Чорноморець. Цікаво, скільки з футболістів, які були у заявках команд на цей матч, почнуть у них хоча б перший тур наступного сезону, не кажучи про матчі після закриття літнього трансферного вікна. Ну а поки що клас гравців Дніпра-1 дався взнаки, і Очеретько на додачу до переможного голу записав в актив і класну гольову передачу точно на хід Третьякову.

Гол туру

Словами про гол туру я традиційно підводжу межу під підсумками. Виходить, що це будуть останні слова, сказані за мотивами конкретного туру – при тому, що, звісно, скоро буде ще багато підсумків сезону. І дуже символічно, що останній гарний м'яч у сезоні був забитий гравцем під першим номером.

Ще символічніше, що цей гол був оформлений тим самим “сухим листом”, який прославив Валерія Лобановського вперше – ще як гравця, ще у шістдесяті роки. Олів'є Тілль, який грає атакуючого півзахисника, але вибрав на сезон перший номер, застав зненацька Олександра Домолегу, який дебютував в УПЛ. Креатив та самовираження у вільній країні – таким, мабуть, і має бути останній хайлайт регулярного сезону чемпіонату України.

#   26 ТРАВНЯ 2024 М В Н П ЗАБ ПРО РІЗН О ФОРМА 1 Шахтар 30 22 5 3 63 24 39 71   2 Динамо Київ 30 22 3 5 72 28 44 69   3 Кривбас 30 17 6 7 51 30 21 57   4 Дніпро-1 30 14 10 6 40 27 13 52   5 Полісся 30 14 8 8 39 30 9 50   6 Рух 30 12 13 5 44 31 13 49   7 ЛНЗ 30 11 8 11 31 34 -3 41   8 Олександрія 30 8 10 12 30 38 -8 34   9 Ворскла 30 9 6 15 30 46 -16 33   10 Зоря 30 7 11 12 29 37 -8 32   11 Чорноморець 30 10 2 18 38 47 -9 32   12 Колос 30 7 11 12 22 31 -9 32   13 Верес 30 6 10 14 31 46 -15 28   14 Оболонь 30 5 11 14 18 41 -23 26   15 Минай 30 5 10 15 27 50 -23 25   16 Металіст 1925 30 5 8 17 32 57 -25 23  

Віталій Пасічний

всі статті автора

Джерело