Команда Ігора Йовічевича зупинила серію суперників тривалістю сім матчів без утрат очок, а сама може здобути "золоті" медалі вже за підсумком вихідних.
Головною футбольною подією в Україні посеред поточного тижня була довгоочікувана зустріч тіньового претендента на чемпіонський титул, луганської Зорі, та безпосереднього лідера перегонів за "золотом" — донецького Шахтаря. Третя та перша відповідно команди в турнірній таблиці мали з’ясовувати сильнішого поміж собою на полі стадіону Динамо ім. В. Лобановського, знаючи при цьому результат гри іншого претендента, Дніпра-1, у грі проти полтавської Ворскли.
А оскільки команда Олександра Кучера поступилась (1:2), то шлях до омріяного титулу для донецького Шахтаря був фактично відкритим. Залишалось тільки якісно розпорядитись нагодою, що несподівано звалилась на голову. Робити перші кроки на цій стежині команда Ігора Йовічевіча розпочала вже на п’ятій хвилині, коли повністю виграний відтинок ігрового часу завершився ударом Судакова в правий нижній кут із пів кола перед штрафним.
Оберти футболісти Ігора Йовічевіча після того аж ніяк не прагнули зменшувати, тому Георгій ще в двох ситуаціях спробував відзначитись додатковими результативними діями, але свого так і не досяг. Увесь цей час луганці робили марні спроби перехопити ініціативу, адже пресинг суперників біля центральної лінії був відмінно побудованим, а лінія нападу кожного разу вигадувала нові сценарії для проникнення до володінь Сапутіна.
Марно казати, що за умов відсутності Герреро на вістрі атаки, комбінаційна гра Зорі попереду була позбавлена одного з найбільш важливих рушіїв. Команда ван Леувена просто не могла завестись, хоча й посеред першого тайму їй вдавалось демонструвати заготовки в пресингу біля чужих воріт і тоді Трубіну та захисту було дійсно непереливки. Воротар Шахтаря навіть привіз одного разу загрозу для власних воріт, але потім самостійно й потягнув постріл від Русина з правого флангу штрафного.
Коли Шахтар контролює темп гри, але при цьому не прагне ризикувати, очікувати на велику інтенсивність подій на полі не варто. До того ж і Зоря була на себе не схожа, тому ми стали свідками доволі повільного футболу аж до завершення першого тайму, коли відмінним гольовим моментом знову ж таки відзначились "гірники", проте Криськів не поховав сподівання суперників на успіх ударом із лівого кута воротарського абикуди.
Але те, що не зробив півзахисник Шахтаря, у підсумку зробив Ігор Снурніцин своїм безглуздим ударом по ногах Зубкова, який на 49 хвилині поруч із ним на правому фланзі атаки й м’яча в ногах не мав. І вже за мить після цього епізоду Бражко втрачає м’яч перед власними володіннями та стрибає в ноги ззаду проти Сікана. Обійшлось без другої червоної, проте було очевидно — Зоря розвалилась.
"Гірники" від цього були тільки раді, бо незабаром забили вдруге, коли Бондаренко з другої спроби переграв Сапутіна ударом із лівого флангу штрафного, і таким чином зняли всі питання щодо переможця пари. Залишилось лише довести гру до логічного сценарію, із чим проблем у донеччан жодних не виникло, бо суперники наче й не пручались. А вже на завершення зустрічі вийшов на поле Келсі та за три хвилини відзначився черговим м’яч в УПЛ на завершення прострілу Топалова з лівого флангу штрафного.
У наступному турі луганська Зоря гостюватиме в Олександрії, а донецький Шахтар прийматиме дніпровський Дніпро-1.
Зоря — Шахтар 0:3
Голи: Судаков, 5, Бондаренко, 59, Келсі, 83
Зоря: Сапутін — Бутко, Імереков, Батагов, Снурніцин — Бражко (Дришлюк, 60), Шахов (Мишньов, 67) — Антюх (Сміян, 80), Булеца (Хахльов, 67), Вантух — Русин (Полегенько, 80).
Шахтар: Трубін — Конопля (Гочолеішвілі, 76), Бондар, Ракіцький (Джурасек, 84), Матвієнко — Степаненко — Зубков, Бондаренко, Судаков (Назарина, 75), Криськів (Топалов, 76) — Сікан (Келсі, 80).
Попередження: Шахов, Бражко
На 49-й хвилині був вилучений Ігор Снурніцин (Зоря) (неспортивна поведінка).