Всього 3 гравці Шахтаря, два динамівці та по одному — з Руху та Полісся. Символічна збірна УПЛ — футбол України

Не “класичним” єдиним.

Легенди, вибачте, але без вас / Фото: Wikipedia.org

Підбиття підсумків УПЛ ми закінчуємо класичною символічною збірною сезону. Її я формував, виходячи з принципу реалістичності – без перекосів в атаку, якими грішать дуже багато списків одинадцяти найкращих. Також рекомендую ознайомитись з іншими матеріалами за підсумками сезону:

Двовладдя, “рух на захiд” та футболісти як окрема каста: підсумки сезону в українському футболі

Металіст 1925 лише послабили зірки, Чорноморець готується до лихоліття. Підсумки УПЛ: аутсайдери

Нещодавні “бронзові” летять униз, нещодавні першолігові — до єврокубків. Підсумки УПЛ: середняки

Кривбас гарний, Динамо чудове, Шахтар поза конкуренцією. Підсумки УПЛ: лідери

Воротар: Дмитро Ледвій

Відразу скажу, що це, можливо, найпочесніший вибір у всій збірній. Українські воротарі – знак якості, який, нарешті, оцінили і на міжнародному рівні. Багато воротарів провели хороший сезон, але Ледвій просто-таки вразив.

Різнику потрібен був час, щоб звикнути до нової схеми гри – на початку сезону він подарував нічию Вересу. Волинцю заважала травма, та й не виблискував він якось явно. Бущан провів звичайний середній сезон – просто шалені ляпи оборони у першій частині сезону додали кіперу хайлайтів. Фесюн дуже мало, особливо як для аутсайдера, пропускав, але система гри Колоса маскує дуже багато недоліків воротарів. Чи не єдиний матч, у якому потрібно грати відкрито – проти Миная, головного аутсайдера – призвів до помилки Кирила на виході.

А Ледвій грав у суператакуючій схемі весь сезон, підчищав помилки дуже молодої (і високої) лінії оборони – і продемонстрував не лише сейви, а й сучасну гру ногами. Виходить, що він єдиний гравець збірної, команда якого не пробилася до єврокубків – але не здивуюся, якщо якийсь клуб топ-ліги, надихнувшись Луніним та Трубіним, все одно переманить його в Руху. Потенціал у нього величезний.

Лівий захисник: Іван Дибанго

Буває, що збірна сезону формується автоматично: за кількістю потраплянь до збірних турів. Не прихильник такої стратегії (ви б включили до збірної людину, яка, наприклад, чудово грала з аутсайдерами та середняками, але провалила всі топ-матчі?), але при ній Іван увійшов би до команди року як найбезальтернативніший гравець.

З тридцяти турів – а Дібанго все тридцять розпочав у стартовому складі, і 29 із них дограв до фінального свистка – він претендував на звання найкращого лефт-бека практично у всіх. Феноменальний мотор на “брівці”, камерунець довів, що і в наші складні часи можна заманити в УПЛ топових іноземців – і став основним атакуючим інструментом у схемах Кривбасу.

Центральні захисники: Валерій Бондар&Микола Матвієнко

Саме у парі. Саме формування у центрі оборони цієї зв'язки – одужання Бондаря, повернення з флангу Матвієнка, переведення в запас Ракицького і тим більше Чигринського – зробило Шахтар не просто сильною, а непереможною командою.

У десяти матчах УПЛ, які не грав Бондар, Шахтар пропустив 11 м'ячів. У двадцяти матчах, у яких грав – лише 13. Потужний, із чудовим функціоналом, Валерій, та технічний, із класним пасом Микола забезпечили “гірникам” ту саму базу, на якій сформувалася чемпіонська команда.

Правий захисник: Володимир Адамюк

Другий сезон поспіль вибір райт-бека стає авансом старому коневі. Рік тому на таку номінацію заслужив Богдан Бутко, зараз головним ветераном збірної, з величезним відривом, стає Адамюк.

Якщо позиція Дібанго не обговорюється, то інший “крайок” у команді має бути обережнішим: навіть Реал не грає так, щоб в оборону не поверталися обидва. Адамюк дуже надійний, довго був стовпом оборони середніх команд УПЛ – і, що робить йому честь, зміг досягти великого прогресу вже після 30 років. В цьому сезоні Володимир не поступився Пiхальонку за кількістю гольових передач (по п'ять) – при тому, що обороні, звичайно ж, допомагав більше.

Опорний півзахисник: Джихад Бізімана

Опорників у символічній збірній УПЛ, звичайно ж, має бути щонайменше два. Хіба може бути інакше в настільки закритій лізі, де символічний показник “один забитий гол у середньому за гру” перевершили лише 10 команд? Тим більше з Бражком, який сам любить підключатися до атак – і у компанії виключно з плеймейкерами буде серйозно обмежений у діях.

Загалом, доповнимо компанію найкращим опорником чемпіонату. Бізімана – не гірша, ніж Дібанго, демонстрація, що класних легіонерів можна привезти в Україну й зараз. Причому в даному випадку демонстрація ще й за фактом, на кого треба ставити: кого-кого, а руандійців війною точно не налякати, у них зовсім недавно страшніші речі були… А так, Кривбас вичепив самого капітана національної збірної – і отримав гру з перевагою у більшості матчів.

Опорний півзахисник: Володимир Бражко

Але якщо Бізімана – робоча конячка, то Бражко, звичайно, безумовний топ за мірками УПЛ. Розігруючий опорник навіть не сказати, щоб адаптувався до якогось “нового рівня”. Адже рік тому із Зорею обійшов Динамо (зараз це здається чимось неймовірним) – і сам факт його повернення дозволив киянам серйозно піднятися. Бражко загострює, Бражко чудово обирає позицію, Бражку навіть не обов'язково йти в підкати, коли його розуміють партнери – і схоже, що не лише Динамо, а й збірна знайшли опорника на багато років уперед.

Хоча Динамо, можливо, знайшло опорника не на багато років, а на багато мільйонів.

Атакуючий півзахисник: Георгій Судаков

Між іншим, він не так і виблискував саме у вищій лізі України. На камінні трава не росте, і в чемпіонаті, де 90% суперників відбивається в 11 осіб, Судакову було складніше. Але це той випадок, коли достатньо показати половину свого потенціалу, щоб увійти до топу найкращих у лізі. Асистентський хет-трик в одній грі з Чорноморцем більше говорить про перспективи Георгія у топ-чемпіонаті (тобто лізі, де за визначенням грають у більш відкритий футбол), ніж виступи у двох третинах матчів сезону.

Ігровий інтелект у Судакова феноменальний. Він не так явно колекціонує голи та асисти ще й тому, що для Шахтаря корисніше, коли Георгій грає глибше. Багато результативних балів і Зідан з Іньєстою не набирали – після їхніх ключових передач партнерам було достатньо розіграти м'яч до вірного. А коли від Жори потрібно грати вище, він дуже результативний: два асисти проти збірної Ісландії, гол македонцям, три результативні бали позавчора.

Лівий вінгер: Бені Макуана

Багатьох обурить: як же можна включати до збірної людину, яка зіграла 18 матчів? Так, Макуана, на жаль, рано травмувався – але він зіграв ці 18 матчів так, що не було питань, хто найкращий вінгер ліги.

Цих вісімнадцятьох матчів, за великим рахунком, і вистачило, щоб здійснити мрію Буткевича: витягти Полісся до єврокубків. Вибухова швидкість і приголомшлива техніка давала величезну перевагу примітивній, за великим рахунком, команді, яка з Бені та за чемпіонство боролася, а без нього навіть аутсайдерам почала програвати. Вважатимемо, що травма змістила і самого Макуану з позиції кращого гравця УПЛ на рівень “просто” гравця символічної збірної.

Правий вінгер: Олексій Гуцуляк

А тут виникне питання “чому не Зубков”. Безумовно, Олександр набрав дуже гідні "5+7", був доступний майже весь сезон і став однією з найважливіших ланок чемпіонської команди. Але, вибачте, у той рідкісний момент, коли Зубков виявився недоступним і на його місці опинився Швед, він декласував Оболонь не менш яскраво. Можливо, якби ця команда справді заявилася на чемпіонат, то Зубков став суперкорисним гравцем обойми. Теж по черзі підміняв би гравців і на лівому фланзі, і в центральній зоні, зіграв би більше деяких основних… Але це все одно, що завгодно, але не високий рівень.

А ось Гуцуляк – рівень дуже високий, рівень, який гравець показує всупереч багатьом проблемам команду. За нього прикро, його дуже недооцінюють – швидше за все, з Динамо чи Шахтаря він би до збірної викликався регулярно. Дев'ять голів, всi з гри, всi за команду, яка часто атакує невеликими силами і майже всі дуже важливі (жоден з них не був забитий у грі, яка закінчилася розгромом) – це величезний внесок у вихід Дніпра-1 до єврокубків.

Нападник: Владислав Ванат

І хоча чемпіоном став Шахтар, приз найкращому гравцю чемпіонату має вирушити до Динамо. Про те, що Ванат заслуговує увійти до збірної сезону, я взагалі мовчу. Він продемонстрував майже ідеальний приклад дорослішання, через ігрову практику пройшовши шлях від дурних дискваліфікацій (одна річ – сексистське інтерв'ю, але ж він і на молодіжному Євро примудрився отримати червону за удар суперника після виходу на заміну) до гри класного, сучасного форварда. Впевнена перемога в бомбардирських перегонах, поділ із Зубковим лідерства в гонці помічників, старанна робота на команду – такий форвард повинен незабаром вирушити в топ-лігу.

Тренер: Юрій Вернидуб

Все сказано у попередньому матеріалі.

 

 

Віталій Пасічний

всі статті автора

Джерело