Воротар – Богдан Сарнавський (Кривбас)
Вистачало в турі яскравих голкіперських виступів, але хтось зіпсував враження невдалою грою в кінцівці, а інші при ефектності припускалися грубих помилок. Тому відзначимо Сарнавського: ще за рівного рахунку та числа гравців на полі, він по-справжньому врятував номінальних господарів під час чистого виходу один на один із Марусичем, вдало зіграв ще в кількох епізодах і пропустив лише раз у складній ситуації, коли це вже не похитнуло переваги його команди.
Читайте також: Провал Динамо, черговий перенос Шахтаря, прокляття Вереса. Головні моменти дев’ятого туру УПЛ
Правий захисник – Володимир Адамюк (СК Дніпро-1)
Начисто випрасував свій правий фланг, неодноразово небезпечно підключаючись до атак. Пробивав сам, і з його подач дніпровці цілком могли забивати. Як мінімум, Гуцуляк і Довбик повинні були перетворювати передачі Володимира на голи. Сам Адамюк давно заробив реноме результативного захисника, спроможного кожен перехід на чужу половину поля перетворити в реальне загострення.
Центральний захисник – Денис Попов (Динамо)
У киян у матчі з Ворсклою було не так багато приводів для радості – хіба що стриманий оптимізм від дебюту Лонвейка та вдале повернення в основу Попова, який вперше за три тижні зайняв місце в стартовому складі киян. Криза динамівських результатів була б ще відчутнішою, якби полтавці виграли в столиці. Проте Денис заблокував два удари Юрченка та Сефері з убивчих позицій і жорстко, навіть жорстоко відтісняв із ударних позицій Марлісона. Гол суперників – не його провина.
Центральний захисник – Владислав Бабогло (ФК Олександрія)
Бабогло виграв велику кількість єдиноборств, був надійним у силовій і верховій боротьбі. В парі з Мельником Владислав відіграв так, що ПФК Львів із його досить швидкими та молодими гравцями не зміг забити на НСК «Олімпійський» у ворота олександрійців.
Лівий захисник – Андрій Цуріков (ФК Олександрія)
Третій гол у семи матчах – це був би солідний показник навіть для сучасного форварда, що вже говорити про лівого фулбека. Цуріков завжди був гострим оборонцем із непоганим ударом, але якраз у нинішньому сезоні, маючи настільки якісних піднощиків снарядів, як Калитвинцев, Рибалка чи Третьяков, Андрій розкрив у собі якості стабільно забивного гравця захисту. Смачний гол ПФК Львів зняв питання щодо переможця матчу на НСК «Олімпійський».
Центральний півзахисник – Олексій Довгий (Рух)
Довгий не відразу заслужив у новій команді той авторитет, який він мав у ПФК Львів чи ФК Олександрія. Проте зараз вже третій матч підряд досвідчений «хвилеріз» допомагає Руху своїми голами. У поєдинку з Металістом 1925, який мав усі шанси закінчитися поразкою тренера-дебютанта Едмара, саме Довгий вдало підключився на кутовий і відкрив рахунок. Окрім цього, створив хороший дует із молодим Сапугою – вони доповнюють один одного.
Правий півзахисник – Владислав Калитвинцев (ФК Олександрія)
В останніх двох матчах у Калитвинцева-молодшого – гол, два асисти та пас під автогол суперника. В стартовому матчі туру проти львівських містян Владислав спершу забив сам, викрутивши таку подачу з правого флангу, що м’яч залетів у ворота, а потім своєчасним пасом підключив Цурікова, який відзначився своїм черговим голом. Додамо, що Калитвинцев взагалі був активним: пробивав з різних позицій (у тому числі, з неробочої ніби правої ноги) та брав участь у більшості комбінацій Олександрії.
Атакувальний півзахисник – Олександр Піхальонок (СК Дніпро-1)
Черговий топовий виступ Піхальонка, який прекрасно комбінував із Довбиком, Гуцуляком і Горбуновим, видав низку гострих передач і міг забивати сам. До слова, в моменті, в якому Олександр прокидав суперника, м’яч дійсно прокотився по його руці – підстави для пенальті мали місце. Головна ж дія Піхальонка – чудовий загострюючий закидончик на Когута в гольовій атаці.
Атакувальний півзахисник – Владлен Юрченко (Ворскла)
Скрипник зважився відійти від 4-4-2, давши більше простору Юрченку під висунутим вперед Марлісоном. І Владлен забив у ворота Динамо після того, як бразилець у падінні відхвицнув м’яча йому під удар, а також міг навіть приносити полтавській команді вольову перемогу, що взагалі б зробило його сольний виступ епічним.
Лівий півзахисник – В’ячеслав Чурко (Зоря)
Поставимо інсайда луганців ліворуч, маючи на увазі, що саме на тому фланзі В’ячеслав видав кілька гострих передач, розрізав редути суперників пасами між лініями та непогано виконував подачі зі стандартів. До речі, результативну комбінацію, яку Антюх завершив голом за допомоги рикошету, також розпочинав у глибині поля Чурко.
Нападник – Роман Дебелко (Кривбас)
Двома ударами головою після флангових подач Татаркова та Микитишина приніс криворіжцям довгоочікувану першу перемогу після підвищення в класі, на яку підопічні Вернидуба заслужили вже не один тур. До слова, Дебелко вперше при новому головному тренері пробився в основу й довів, що на нього можна розраховувати.
Тренер туру – Патрік ван Леувен (Зоря)
Верес змусив себе поважати досить яскравою грою і був максимально мотивований, щоб перервати «прокляття Авангарду» та здобути першу по-справжньому домашню перемогу. Проте луганська команда вдало використала переваги нідерландської тактичної схеми, зумівши вибудувати протидію силовій складовій суперників. Гол, досить пізній і при цьому не позбавлений спонтанності через рикошет, насправді був логічним завершенням починань Зорі.
Аналіз від Всеукраїнського об’єднання тренерів з футболу – тут.
Збірна 9-го туру УПЛ. Ілюстрація Sport Arena
У нас є кілька претендентів на звання найкращої заміни туру, проте одним вдалий вихід не допоміг виграти команді, інші витратили більше часу, щоб себе проявити (дніпровець Когут, наприклад, забив через 30 хвилин на полі – та й то в більшості). А от найбільш суперечливий новачок Зорі довів, що недарма його визволили з Динамо. Антюх значно пожвавив гру й забив переможний м’яч Вересу, хай і вирішальним там був рикошет від оборонця Вовченка.
Заміни Едмара сподобалися – вони дозволили переломити хід гри. Зокрема, 21-річний нападник Чирук, який лише втретє вийшов на заміну, після подачі ще одного джокера – Бичека – зумів здорово скинути м’яч на Габелка, який за допомоги рикошету й забив рухівцям.
Бразильського нападника більше критикували – після переходу з Металіста 1925 у полтавський клуб він мало забивав, проводив просто «сірі» і навіть провальні матчі, а також привозив неприємності в свої ворота, як це було в минулому турі. Матч із Динамо показав, що Марлісона рано списувати. Він гарно відтягував на себе увагу суперників і з останніх сил у падінні відкинув м’яч під гол Юрченка. Бувають і такі гольові передачі.
Сидіти в запасі весь сезон, щоб в першому ж виході з основи принести своїй команді першу перемогу після підвищення в класі? Виконано! Дебелко витягнув матч з Інгульцем, своїми двома голами значно полегшивши роботу Вернидубу. Приклад для Хобленка та Зотька – інших старожилів команди, які, будемо відверті, зараз ніяк не можуть себе знайти в оновленій команді.