Команди, які до останнього ризикували вилетіти.
Чемпіонат України добіг кінця, і саме час підбивати його підсумки. У черговій їхній частині ми покомандно обговорbмо команди, які провалили сезон – тих, хто вилетів і тих, які довго ризикували знизитися в класі.
Металіст 1925
Місце: 16
Забитих м'ячів: 32 (8-е місце)
Пропущених м'ячів: 57 (16-е місце)
Найкращий бомбардир: Дмитро Юсов (5 голів)
Ось так буває іноді: стежиш за командою, здавалося б, уважно, в конкретних елементах точно за нею нічого особливого не спостерігаєш – а потім, коли сам фіксуєш статистику, брови самi пiдiймаються. Харківський клуб, який вилетів із останнього місця, за результативністю закінчив сезон у верхній половині таблиці!
Насправді, звичайно, харків'янам не мають чим пишатися навіть у цій вузькій номінації. У кращого бомбардира п'ять м'ячів – навіть переманювати, виходить, нема кого… Я надто багато писав про “двадцять п'ятих” в останні тури (1, 2), щоб довго розмовляти зараз. Якщо коротко – нові, абсолютно нефутбольні власники антифутбольними рішеннями відправили непогану з самого початку команду на дно.
З команди, яка часом була нудною, але дуже часто ефективною, Металіст 1925 перетворився на абсолютно безглуздий колектив. Значна частина команди придатна для того , щоб боротися – і зовсім не підходила для чогось іншого. Гармаш, Юрченко та, головне, Скрипник категорично не підходили для того, щоби відбиватися. У результаті за 13 матчів після “зимового” посилення харків'яни здобули лише одну перемогу.
При цьому треба розуміти, що взагалі-то Металіст 1925 мав померти, ставши однією з численних жертв обстрілу Харкова, ще восени. Так що Носов насамперед заслуговує на вдячність, що зберіг клуб, а вже потiм на все інше. Тепер цікаво, що буде далі: за деякими інсайдами, клуб не те що не розвалюється, а збільшує бюджет та цікавить Павлом Ісенком. Але знову ж таки: намагатись посилити воротарську позицію, коли в тебе є прекрасний Мозiль – дуже дивно. Харків'яни із нудного, але ефективного клубу стали веселим, але безглуздим.
Минай
Місце: 15
Забитих м'ячів: 27 (14-е місце)
Пропущених м'ячів: 50 (15-е місце)
Найкращі бомбардири: Денис Устименко, Артур Ременяк (по 5 голів)
А ось кому зараз невесело, то це команді з українсько-словацького кордону. “Лиси” билися як леви, їм не вистачило дрібниці для потрапляння в перехідні матчі, в яких вони були б явними фаворитами – але, але, але. Коли ти закінчуєш першу половину сезону з шістьма очками і без жодної (!) перемоги, для порятунку в принципі потрібна вдача.
Минай недозволено слабко грав до екватора. В принципі, можна зрифмувати з іншою командою, яка вилетіла, і дійти очевидного висновку: щоб зберегти місце у вищій лізі, потрібно хоча б середньо грати весь сезон, а не провалювати у нуль цілі відрізки.
Тим не менш, запам'ятовується останнє слово, і дуже цікаво, що буде з командою, яка за кількістю перемог у 2024 році перевершила сім команд ліги – зокрема Олександрію, Колос, про прямих конкурентів я навіть не говорю. Любенович проробив видатну роботу – і, судячи з усього, він наступного сезону перебудовуватиме Інгулець. А ще чудово зайшов Вакула, який був одним із найкращих вінгерів усього чемпіонату. А ще розкрився Артур Ременяк. А ще чудовий у воротах був Олександр Кемкін…
Всiх них дуже цікаво перебирати, “приміряючи” до різних старожилів УПЛ – але це не скасовує сумнівів у перспективах Миная як такого. Дуже скромна команда два роки поспіль мала вилітати за спортивним принципом, рятувалася тільки завдяки зняттям інших – а вилетіла, коли цього не хотіли дуже багато глядачі. При цьому за ресурсами Минай – клуб дуже, дуже скромний, і повернутися до вищої ліги йому буде дуже складно.
Оболонь
Місце: 14
Забитих м'ячів: 18 (16-е місце)
Пропущених м'ячів: 41 (11-е місце)
Найкращий бомбардир: Ігор Краснопір (6 м'ячів)
0,6 гола за гру! Це все одно, якби в чемпіонаті на 20 учасників якийсь клуб закінчив сезон із 23 голами – або в чемпіонаті на 18 хтось вичавив лише двадцять. І таких команд не було в жодній топ-лізі – при тому, що з них, звісно, 2-3 команди вилітали. А “пивовари” залишились.
І як на це дивитись? З одного боку, звісно, Іващенко здійснив тренерський подвиг. Гвардіола говорив, що не зміг би залишити у вищій лізі слабку команду – тренер же Оболоні зміг це зробити, незважаючи навіть на провал усіх можливих посилень. Олег Вишневський чудовий нападник: зіграв 12 матчів за Минай, 11 за Оболонь – і так жодного разу і не забив… При цьому, заради справедливості, і можливостей у нього було небагато.
Напрацювання тренера Оболоні має на увазі вичавлювання всіх соків зі свого суперника, вимотування його всіма одинадцятьма людьми. У київських дербі вдалося зіграти 1:0 та 1:1 з Лівим Берегом, але по-справжньому вирішальні очки принесли “пивоварам” нульові нічиї – саме завдяки їм вдалося закінчити регулярний сезон не в зоні прямого вильоту. Загалом, команда рівня першої ліги змогла захистити своє місце в УПЛ, але нехай у пояс вклониться командам, які завалили по половині сезону кожна. Наступного сезону, із Карпатами, буде явно складніше.
Верес
Місце: 13
Забитих м'ячів: 31 (10-е місце)
Пропущених м'ячів: 46 (12-13 місце)
Найкращий бомбардир: Віталій Дахновський (5 голів)
За Вересом цікаво спостерігати. У нього цікавий Youtube – канал, на якому регулярно можна побачити якісний контент. У нього дуже відкритий президент, який любить не те, що давати, а навіть брати інтерв'ю – Ігор Надєїн сам готовий розмовляти з колегами. Навколо Вереса рояться інсайди: Юрієм Габовдою після півроку роботи спортивним директором, ймовірно, зацікавилася Олександрія – такої затребуваності під час перебування гравцем у нього не було.
Ось тільки вихлоп у рівнян і близько не відповідає їхньому медіа-ресурсу. Другий рік поспіль вони закінчують сезон у перехідних матчах, причому серйозно ходять по лезу. Якби не диво-сейв капітана команди Богдана Когута у першому матчі, Епіцентр би повів 2:0 – і хто знає, як розвивалася б дуель далі. Габовда взагалі не розумію, чим заслужив інтерес будь-кого: провальної його роботу, звичайно, не назвеш, але ті ж Банада і Мрвальевич, головні січневі посилення, швидко програли конкуренцію. Коли різниця із відвертим “жебраком” Оболонню становить лише два очки, це не може не викликати питань.
Це все, зрозуміло, не скасовує позитивних моментів. Відкритість у ЗМІ – це те, що дивно лаяти у ЗМІ, стадіон у Рівному один із найатмосферніших у лізі, та й “стики”, зрештою, Верес вигравав дуже красиво. Рік тому, проти запорізького Металурга, рахунок у грі у відповідь став 3:0 вже на 29-й хвилині, проти Епіцентру минулого тижня – наприкінці першого тайму.
Надєїн міркує адекватно: футбол ставиться до сфери розваг, і футбольна команда повинна радувати глядачів не лише на полі, а й поза ним. Розмістити імена своїх акціонерів на футболках команди – гарний, символічний жест, і у Рівному цю команду справді дуже люблять. Але роботи у всіх причетних до Вереса дуже багато, і будні Надєїна стали набагато нервовішими через помилку з попереднім тренером. Сергію Лавриненку тепер буде непросто знайти роботу у вищій лізі…
Чорноморець
Місце: 12 місце
Забитих м'ячів: 38 (7-е місце)
Пропущених м'ячів: 47 (14-е місце)
Кращий бомбардир: Андрій Штогрін (8 м'ячів)
Той випадок, коли сезон тільки-но закінчився, а підсумкові результати команди вже безнадійно застаріли. Десять останніх матчів Чорноморця – вісім поразок. П'ятнадцять останніх – 11 поразок. І це той рідкісний випадок, коли товарняки доречно порахувати: починаючи з січневого тренувального збору, команда Григорчука провела 22 гри – і програла 16 із них.
Одеський проект вкотре згортається до кращих часів. Цьому сприяє ціла низка причин, кожної з яких поодинці вистачило б, щоб потопити клуб. Президент клубу, колишній радник Віктора Януковича, точно не в тому становищі, щоб інвестувати мільйони у розважальний проект; Одеса загалом переживає дуже важкі часи; а віце-президент клубу, один із найкращих менеджерів України Володимир Генінсон, залишив Чорноморець ще в січні.
Григорчук майстерно ухиляється від стріл критики – мовляв, команда не відповідає його рівню. Частково це факт: немає сумнівів, що в тому ж Шахтарі він краще міг би реалізувати свої ідеї. Але, окрім цього, Роман Йосипович просто геній піару. Він вміє роздавати красиві інтерв'ю, бути яскравим на прес-конференціях – але це просто слова, а насправді команда з дуже непоганим складом виявилася не готовою до другої частини сезону.
Брат Григорчука за розумом зміг "звабити" президента амбітної команди – і довів цю команду до чистого останнього місця. Скрипник так само крізь пальці дивиться на оборону і робить таку саму яскраво виражену ставку на атаку, яка часом виглядає просто безрозсудно (три перемоги Шахтаря над Чорноморцем заслуговують на попадання в топ-3 найпростіших перемог Шахтаря в сезоні). І на місці будь-якого нового середняка я подумав би, чи варто довіряти Роману Йосиповичу.
Втім, це особисті справи Григорчука, а щодо Чорноморця все просто – клуб готується до чергового періоду сплячки, глибокого сну. На відміну від не менш легендарних Дніпра та Металіста, одеському клубу не дають помирати зовсім – це та сама команда, що брала бронзові медалі чемпіонату СРСР-1974. Але Чорноморцю давали опускатися навіть у першу лігу – а зараз будуть давати бовтатися десь між нею та умовними десятим-дванадцятим місцями.
Проблема в тому, що звільнення Генінсона не дає жити навіть в енергозберігаючому режимі. Немає ж такого, щоб після яскравого матчу Варакути клуб помножив роботу на трансферному ринку, продав його за умовний мільйон – і жив на нього півроку. Салюка можна було продати рік тому, цей актив упустили і з Генінсоном – після такого сезону молодий центральний захисник тільки втратив у цінi… Загалом, у легендарного клубу настають зовсім не легендарні часи.
Колос
Місце: 11
Забитих м'ячів: 22 (15 місце)
Пропущених м'ячів: 31 (6-7 місце)
Найкращий бомбардир: Андрій Цуріков (4 голи)
А у найцікавішого клубу ліга наступають, сподіваюся, цікаві. Генінсон перейшов саме сюди – і точно не для боротьби з Чорноморцем за 11-12 місця.
Усі чудово знають і знали, що сімейство Засух має достатньо ресурсів, щоб підтримувати команду на рівні набагато вище, ніж “головний автобус УПЛ”. Перейти від революційних дій могла демотивувати успішність цього автобуса: Колос, забиваючи так само дуже мало, виходив навіть у єврокубки, а порятунок гарантував собі за багато турів до кінця сезону.
Що ж, довелося хреститися, коли прогримів грім: цього сезону оборона Колоса перестала бути такою вже бронею, а забиває команда так само мало. Перекладемо на мову топ-ліг знову: 0,73 голи за гру – це менше, ніж у будь-якої команди АПЛ, Бундесліги та “оборонної” Серії А. На одному рівні з Клермоном і Кадісом, які вилетіли зі своїх чемпіонатів.
Що ж, то цікавіше, що збудує Генінсон за літо. Тепер він може будувати з нуля – вірніше, з нулів, якими часто закінчувалися матчі Колоса. Ярослав Вишняк пішов на управлінську посаду, Олександр Поздєєв за весну ніяк не показав, що чимось заслуговує на повноцінний контракт – отже, потрібно шукати тренера, а під нього команду. Найочевидніший, найочікуваніший у січні варіант, повторюся, дуже розчарував навесні.
І, чесно кажучи, хотілося б розкриття Паулаускаса. Це форвард, по-перше, статусний (13 матчів та навіть 2 голи за збірну Литви), а по-друге, дуже фактурний. 196 сантиметрів, з умінням рухатися та боротися – це може бути готовий Ібрагімович для УПЛ. Перші півроку вийшли змазаними, хоча навіть за цей час він мав, наприклад, хайлайт зі створеним голом проти Шахтаря (Гітіс не забив сам, але просто знищив в епізоді пару захисників “гірників”) – але, чесно кажучи, перші півроку він відіграв у команді без ідей в атаці як таких.
Віталій Пасічний
всі статті автора