Команда Желько Любеновича за ходом гри на цілих вісім хвилин потенційно залишила зону вильоту.
Двадцять п’ятий тур української Прем’єр-ліги вже звичним чином розтягнувся на три дні й зачепив початок нового робочого тижня. І хоча понеділок за визначенням є доволі важким днем, проте без футболу ми все одно не залишились. Нехай і починали ми говорити про національну першість у контексті матчу з вивіскою, амбіції якої ще потрібно було підкріпити безпосередньо на полі.
Закарпатський Минай та львівський Рух. Ці два західноукраїнських колективи поміж собою об’єднувало… нічого, окрім географічного розташування. Це були представники двох протилежних частин турнірної таблиці й відповідно завдання на тури, що залишились до завершення поточної кампанії, у них були геть різні. Команда Желько Любеновича бореться за виживання й не без успіхів, тоді як футболісти Віталія Пономарьова постійно натякають, що хочуть до єврокубків, але скільки б подарунків їм не залишав дніпровський Дніпро-1, скористатись ними "жовто-чорні" все ніяк не могли.
Ледь не весь день перед початком гри на Закарпатті накрапав дощ, тому ми очікували побачити дуже швидкий футбол від обох команд. І от у плані динаміки протистояння, то взагалі жодних питань не було — Рух та Минай наче й не зупинялись до перерви й постійно виникали якісь цікаві ситуації біля обох воріт. Але хто ж винен гостям, що вони в критичних моментах запускали удари над площиною чужих володінь?
"Лисам" було відносно комфортно грати навіть без м’яча, бо позиційні атаки львів’ян у підсумку скотились до банальних передач із флангів до штрафного, де хтось мав зачепитись та скинути м’яч на другий тем, звідки потім мав відбуватись завершальний удар. Але це працювало лише на папері, тоді як за ходом протистояння "жовто-чорним" удавалось провернути схожий сценарій кілька разів, але вже згадана точність ударів шкутильгала на обидві ноги.
У другому таймі перевага за контролем м’яча в атакувальній фазі була суто за Рухом. Минай лишень зрідка виходив уперед, хоча й був небезпечним при цьому. Львів’яни навіть на пенальті претендували вже на старті, але Плюман сам фолив проти Петька, коли той вибивав у нього м’яч із-під ноги в центрі штрафного, тож VAR не дав помилитись усе ще не надто досвідченому на такому рівні Дмитру Євтухову.
Потім гра трохи вирівнялась і саме в цей момент господарі вчасно вирішили завдати разючого удару. Вакула на 69 хвилині із кутового на лівому фланзі виконав подачу до чужого воротарського, яку перед голкіпером головою встиг замкнути Петько. Це був реально потужний удар по амбіціях гостей та емоційний підйом для команди Любеновича водночас, бо вона вперше за чималу кількість турів відірвалась від останнього рядка турнірної таблиці.
Але ненадовго — усього на вісім хвилин, по завершенню який Рух забив доволі "дешевий" гол із огляду на моменти, які зумів нівелювати до цього Минай. Звичайний простріл Таллеса з лівого флангу штрафного на дальній завершив Квасниця й добряче гепнувся головою в стійку при цьому.
"Жовто-чорні" після того вирішили дотискати суперників до переможного завершення й саме тому ми стали свідками порятунку всього туру імені Кемкіна, який парирував удар із центру штрафного від Таллеса вже в компенсований час. І оскільки гості повністю перегравали опонентів на заключному відтинку гри, ті все ж таки вирішили триматись за один заліковий бал, нехай і Устименко на останніх секундах мав цілком пристойну можливість забити, але не переграв Ледвія.
У наступному турі закарпатський Минай прийматиме одеський Чорноморець, тоді як львівський Рух удома зіграє проти рівненського Вересу.
Минай — Рух 1:1
Голи: Петько, 69 — Квасниця, 77
Минай: Кемкін — Кисіль (Воробчак, 83), Скиба, Піддубний, Чуєв — Кораблін, Семотюк (Вітенчук, 78), Петько — Ременяк (Гунічев, 62), Устименко, Вакула.
Рух: Ледвій — Сич, Слюбик, Холод, Роман — Пастух, Дідик (Карабін, 70), Таллес — Квасниця, Федор, Плюман (Руніч, 70).
Попередження: Кисіль, Петько — Федор, Плюман