Football.ua спробував розібратися, що призвело до сумнівного звільнення Марко Розе та які перспективи в Едіна Терзіча.
Не встиг завершитися сезон-2021/22, як Марко Розе сенсаційно залишив посаду головного тренера "джмелів". Давайте спробуємо розібратися, що призвело до цього сумнівного рішення та які перспективи в нового/старого наставника Едіна Терзіча.
У п'ятницю 20 травня Дортмунд несподівано оголосив про завершення пригоди із Марко Розе. Ця новина була доволі неочікуваною, бо здавалося, що коуч має необхідну підтримку з боку керівництва, а сам клуб готовий прогресувати та рухатись у вибраному німцем напрямку.
Наприклад, трансфери. Так, Ніклас Зюле, Ніко Шлоттербек та Карім Адеємі прийшли на проблемні позиції і ці переходи були критично необхідні в любому випадку, проте усі вони провели плідну розмову із Розе, який презентував їм власне бачення майбутнього проекту на Сігнал Ідуна Парк. Тобто, новачки переходили у один контекст, а зараз перейдуть у зовсім інший.
Але що стало причиною розставання? Хм, тут усе доволі дивно та неоднозначно. Як ми вже написали вище – керівництво робило ставку на проект Розе на Сігнал Ідуна Парк і готове було продовжувати співпрацю, але, здається, усе змінила розмова за день до звільнення німецького фахівця, де він під час підсумків та аналізу сезону він начебто на підвищених тонах відкидав деякі претензії з боку Себастьяна Келя та інших представників верхівки клубу. Ця версія простежувалася зі слів нового спортивного директора, але, можливо, це був лише формальний привід.
Вважаючи на аномальну кількість пошкоджень та незбалансований ростер, де є чіткий поділ на основний склад й не відповідаючих його рівню резервістів, важко було мріяти про щось краще, ніж друге місце у Бундеслізі та перша стадія плей-офф котрогось з єврокубків.
Так, можна було уникнути принаймні гучної поразки від Рейнджерс у Лізі Європи, але за багатьма ключовими статистичними показниками Боруссія мала взагалі зіграти у 1/8 фіналу Ліги чемпіонів.
Не хочеться приводити подібні аргументи, проте без них нікуди у контексті цієї ситуації. Дортмунд набрав дев’ять залікових балів у групі ЛЧ із Аяксом, лісабонським Спортінгом та Бешикташем. У першій грі проти чемпіона Португалії, котра завершилася із рахунком 1:0 на користь "джмелів", він мав вигравати щонайменше з різницею в два/три м'ячі, але запоров багато моментів численними офсайдами та власними силами.
У четвертому турі Боруссія вела вдома із Аяксом, але через абсолютно неприйнятну симуляцію Антоні було видалено Матса Хуммельса, через що втомлені господарі не втримали навіть нічию. Впевнені, що у повних складах подібного б не трапилося.
У матчі-відповіді зі Спортингом не було деяких залізних гравців основи (та ще й Рафаель Геррейру зламався на передматчовій розминці), а Емре Джан отримав спірну червону картку за відповідь на провокацію Педро Порро. Словом, хлопці Марко Розе спіткали на власному шляху багато проблем, що дуже суттєво вплинуло на провал у групі. Рейнджерс – це вже трохи про інше. Там напевно був присутній ще й фактор недооцінки у першому матчі.
У Кубку вилетіли від Санкт-Паулі вже у 1/8-ій, але у чемпіонаті зайняли друге місце із доробком 69 очок та рекордною різницею забитих голів – 85. Багатенько було локальних невдач й поганих за якістю гри зустрічей, проте в подібному турбулентному сезоні це дуже й дуже чудовий результат!
Негативу було більше, аніж позитивних моментів. Це безсумнівно. Але неможливо побудувати вартісний уваги проект, коли тобі не дають час та ресурси. Спочатку закладається певний фундамент, потім ретельно підбираються будматеріали, далі створюється скелет і вже після цього починається справжня будова. Марко Розе є системним спеціалістом, який вміє давати чіткий стиль та змушувати гравців прогресувати. Потрібно було дати йому можливість довести це не на папері, а на практиці, тобто у наступній кампанії!
Звісно, будинок не може побудуватися, якщо бригадир отримує підлеглих, які пиячать на робочому місці або не вміють тримати у руках дриль або лопату. У цьому випадку дико бачити замовників, які тиснуть на нього і вимагають очікуваний результат, погодьтеся.
Виходить якась патова ситуація. Оголошення Розе головним тренером зимою минулого року посеред сезону-2020/21 ще тоді виглядала дуже дивно та неприйнятно. Навіщо було спалювати мости, якщо обидві сторони не були впевнені один в одному? А якщо були, то що тоді відбувається прямо зараз? Виходить, що керівництво Дортмунда неймовірно вразилося успішним місяцем Едіна Терзіча, котрий вмістив в себе перемогу у кубку та фантастичний фінішний спурт у Бундеслізі, й почало кусати лікті.
Наче вже й домовилися із Марко, котрий заради переїзду до серця Руру залишив на самому цікавому місті симпатичний план розвитку команди у Менхенгладбаху, щоб перейти на дещицю вище, а тут можна сказати власний самородок Терзіч несподівано добре себе проявив. Давати задню не було можливості, бо, повторимося, контракт із Розе вже був підписаний, а навіть якщо це була лише усна згода, то сам коуч вже був чужим серед своїх у іншій Боруссії й далі не міг працювати у ворожому середовищі. Варто підкреслити, через провину дортмундців, хоча й Гладбах сам проявив ініціативу розповісти про відхід тренера заздалегідь. Отож довелося йти наміченим шляхом.
Навряд чи Едін "підсидів" свого тепер вже екс-колегу, але ситуація виглядає дуже негарно в стосунку до Марко Розе. Ось після літньої трансферної компанії можна було набагато суворіше ставитися до командного прогресу та результатів тренера у наступному році, але подібне розставання змушує згадати історію Петера Боша на Вестфаленштадіоні.
Влітку 2017 року Боруссія розірвала стосунки із Томасом Тухелем та дуже хотіла підписати Люсьєна Фавра, але Ніцца не відпустила його у Дортмунд, тож "джмелі" екстрено підписали фіналіста Ліги Європи із Аяксом. Якщо б Бош дав необхідний результат, то було б добре, не дав – не важливо, ми й так чекаємо на Фавра. Приблизно так це й виглядало. Було видно, що потрібної підтримки голландець не отримав. Та й взагалі його призначення одразу було непорозумінням, бо будувати принципи високого та інтенсивного пресингу із віковою лінією оборони, котрій на чотирьох було більше ста років (коли виходив Невен Суботіч замість Марка Бартри, то й того більше!), якось нелогічно та недоцільно.
Отож, що ми маємо на виході? Себастьян Кель потихеньку розпочинає революцію у Дортмунді. Кого першим чином частенько скидають під час численних революцій? Питання риторичне. З цього боку розставання із Розе виглядає логічним кроком, але якщо поглянути на іншу сторону медалі – то ні. Едін Терзіч добре себе зарекомендував, але одна справа прийти під час сезону на кілька місяців та працювати із тим, що є, а зовсім інша – планувати передсезонку, впливати на трансфери та обирати потрібних собі гравців, будувати стратегію і справлятися із кризовими моментами, які неодмінно будуть по ходу дев'яти місяців.
Є великий плюс – хорвато-німець добре знайомий із реаліями клубу, він працював тут із невеличкими перервами ще за часів Юргена Клоппа, тож йому багато чого пробачать і багато чого дозволять, але поки що робити якісь висновки та прогнози ранувато. Потрібно дочекатися принаймні початку підготовчого процесу.