Підсумок системної роботи Sport Arena за літньо-осінню частини сезону ‒ наша символічна збірна 33 найкращих гравців Першої ліги сезону 2023/24 на проміжному етапі. Головна команда дивізіону після першого етапу та матчів липня-листопада.
Воротарі
1. Андрій Кожухар • Карпати (Львів)
24 роки – 18 матчів – 10 пропущених м’ячів, 12 «сухих» матчів
Чесно кажучи, те, що саме Кожухар виграв конкуренцію за пост №1 у більш досвідчених конкурентів, було одним із сюрпризів сезону. Бути воротарем гранда свого турніру — до певної міри, невдячна справа. Твоя команда домінує, роботи в тебе в кожному матчі менше, ніж у воротаря-опонента. Захист має в своєму розпорядженні гравців, вищих рівнем за оточення. Це все дещо применшує досягнення самого голкіпера. В цьому випадку Кожухар має переконливі аргументи на свою користь: 12 “сухих” матчів із 18-ти, лише двічі пропустив більше одного м’яча за гру. Звісно, в нинішніх Карпатах ніхто не може бути спокійним за своє місце в основі, та й були в Андрія моменти, які він і його тренер воротарів будуть ще довго згадувати та розбирати. Проте загалом Кожухар має найкращі цифри в усій лізі за це півріччя.
2. Ілля Караващенко • ФСК Маріуполь
22 роки – 18 матчів – 14 пропущених м’ячів, 8 «сухих» матчів
Молодий воротар із сильною школою займався в Шахтарі, пробував пробитися в Десні та ВПК-Агро, а тепер ось знайшов себе в маріупольському клубі. Караващенко виграв конкуренцію в не менш гідних воротарів – Кравцова та Якубенка, і багато в чому його зусиллями ФСК Маріуполь із аутсайдера перетворився на учасника групи «Чемпіонська». Вісім матчів Ілля провів «насухо», від конкурентів по п’ятірці найкращих лише раз пропустив більше одного м’яча за гру (Лівий берег забив двічі), а в більшості матчів робив різницю й дозволяв своїй команді здобувати сенсаційні результати.
3. Ярослав Проценко • Гірник-Спорт (Горішні Плавні)
21 рік – 13 матчів – 15 пропущених м’ячів, 3 «сухих» матчі
Перспективність Проценка свого часу встигли оцінити ФК Олександрія (в юнацькому складі), Лівий берег (Київ) і Нива (Бузова), проте в перших клубних командах воротар студентської збірної України не зміг завоювати місце в основі. Перехід у Гірник-Спорт, який програв плей-офф і зберіг першолігову прописку більше через форс-мажор і зняття з турніру конкурентів, дав Ярославу ігрову практику. Дуже багато ігрової практик. Жоден воротар не отримував стільки ударів у площину та не здійснював стільки сейвів, як Проценко. В своїх найкращих матчах Ярослав здійснював по 8, 9 і навіть 12 сейвів за гру! Відіграв менше за інших лауреатів, у тому числі, через поважну причину ‒ восени він став віце-чемпіоном світу серед команд вищих навчальних закладів.
Праві захисники
1. Павло Полегенько • Карпати (Львів)
28 років – 18 матчів – 3 голи, 3 асисти
Динамівський вихованець на першоліговому рівні не бував давненько – напевно, з часів, коли грав ще за Динамо-2. Полегенько – цілком сформований гравець рівня УПЛ, який пограв за такі клуби, як Говерла (Ужгород), Зірка (Кропивницький), ФК Маріуполь, Десна (Чернігів), Інгулець (Петрове), ФК Львів, Зоря (Луганськ). Прийнявши пропозицію Карпат, Павло підтвердив свій статус. Виграв конкуренцію в таких якісних гравців, як Романюк і Сухар. Запам’ятався кількома напрочуд важливими голами та асистами. Кілька разів вдало підтримував експерименти Маркевичів – граючи вище на фланзі.
2. Дмитро Шинкаренко • Прикарпаття (Івано-Франківськ)
23 роки – 18 матчів – 5 голів, 3 асисти
Вихованець ФК Маріуполь у Першій лізі встиг пограти за СК Краматорськ і Гірник-Спорт (Горішні Плавні). Але на такому рівні, як оце зараз у Прикарпатті, він ще не грав. Івано-франківці вдало експериментували з грою в три центрбеки, так що Шинкаренко мав свободу на фланзі та грав такого собі класичного латераля. Високо розміщуючись на фланзі, Дмитро оформив вісім результативних дій (особливо відзначимо його прекрасну взаємодію з колегою з протилежного краю – Сьомкою). І це все – не за рахунок гри в захисті. Шинкаренко грав в інтенсивний футбол, відпрацьовував у відбираннях і на перехопленнях, часто виконував підкати.
3. Петро Харжевський • ФСК Маріуполь
23 роки – 17 матчів – 1 гол, 2 асисти
Ще один талант із юних літ. Викликався в юнацьку збірну України, подавав надії в клубах Карпати та Рух. У якийсь момент його кар’єра дещо затрималася в стрімкому розвитку, мала місце пауза по травмі. ФСК Маріуполь зумів перезавантажити талант Харжевського, і на другий сезон співпраці продовжує розвивати цього гравця. Володіючи сильним ударом і подачею, Харжевський задіяний в атакувальну гру своєї команди (три результативні дії та участь на початкових фазах ще кількох атак). При цьому він відпрацьовує на захист, інтенсивно діє в обороні, часто вступаючи в єдиноборства. Єдине, може додати в якості стандартів – якщо, скажімо, аути та подачі під праву ногу в нього якісні, то прямі удари зі штрафних не заходили (6 промахів із 6 спроб).
Центральні захисники
1. Михайло Шершень • Інгулець (Петрове)
28 років – 18 матчів – 3 голи
В Інгульця третій в дивізіоні в цілому та другий у своїй групі показник по пропущених м’ячах – звісно, що ми зобов’язані поважати це досягнення лідера сходу Першої ліги. Шершень також сильно грав у захисті, хоча й не без помилок. Але важко оцінити всю користь цього гравця суто роботою в обороні. Шершень – найбільш якісний пасівник ліги. Він виконав найбільше передач, причому, з хорошою точністю, а також якісно пасував на просування та загострення. Відзначився трьома голами – в тому числі в надважливому матчі з Лівим берегом (перемога вдома – 2:1).
2. Артем Терехов • ФСК Маріуполь
31 рік – 18 матчів – 5 голів, 1 асист
Свого часу юний захисник Терехов подавав надії в дублі ФК Маріуполь, після чого пішов у «вільне плавання» ‒ Буковина (Чернівці) Шищенка, Колос (Ковалівка) Костишина, Полісся (Житомир) уже часів Буткевича. Кілька разів приходив і повертався Артем у Оболонь (Київ), але востаннє, зігравши свою роль у підвищенні в класі команди, опинився не в УПЛ, а в ПФЛ. ФСК Маріуполь в особі Терехова отримав ефективну підтримку як в обороні, так і в атаці. Адже Артем завдяки підключенням на стандарти відзначився 6 результативними діями.
3. Максим Сасовський • Вікторія (Миколаївка)
22 роки – 17 матчів
Команда із Сумщини, яка відновила виступи в ПФЛ після півторарічної паузи, здорово стартувала та весь перший етап була в трійці найкращих (а то й найкращою) за кількістю пропущених м’ячів. Кінцівка (0:6 у заключних матчах з Інгульцем і Лівим берегом) підпсувала статистику, проте не відмінила того факту, що Вікторія вийшла в групу «Чемпіонська». Новачок Сасовський після Волині та ФК Львів створив гарний дует із Неліним, добре відпрацьовував у захисті, у кожному матчі виконував норматив за відбираннями, підбираннями та якісними передачами на рівні провідних оборонців ліги.
Центральні захисники
1. Владислав Бабогло • Карпати (Львів)
25 років – 10 матчів – 1 гол
Бабогло вже після початку сезону перейшов у Карпати. Це – єдиний чинний гравець національних командах у змаганнях ПФЛ, так що його відрядження в збірну Молдови зменшили кількість проведених матчів у Першій лізі (це в УПЛ міжнародні паузи). Проте якість, яку регулярно давав Владислав, дуже посприяла покращенню захисту львів’ян. Він покращив показники Карпат у верховій боротьбі, пасовій роботі та відбираннях м’яча. Встиг відкрити лік своїм голам, забивши найближчому на той час переслідувачу – Агробізнесу.
2. Станіслав-Нурі Малиш • Інгулець (Петрове)
28 років – 18 матчів – 1 гол, 1 асист
Злагоджений дует Шершень-Малиш відіграв за Інгулець настільки здорово, наче це вже зіграна зв’язка, а не зібрані влітку новачки. Якщо Шершень прибув із УПЛ (Металіст 1925), то Малиш пішов на підвищення – поповнив Інгулець після середняка дивізіону Скорука, а до того грав у ПФЛ, зокрема, за Реал Фарму (Одеса) та Кристал (Херсон). Станіслав використав свій шанс – грав на рівні з Шершнем у захисних компонентах (відбирання, підбирання, верхова боротьба), а також забив у ворота Діназа та асистував під переможний гол Резепова проти Металурга.
3. Арсен Слотюк • Лівий берег (Київ)
29 років – 17 матчів – 2 голи
Уже на початку сезону захисна ланка «лелек» втратила через тяжку травму Андрієшина, який награвався основним. Потім була неприємна серія з кількох поспіль вилучень основних гравців захисту. Навіть опорника Якиміва довелося перекваліфікувати в центр оборони. Там з ним створив дует універсал Слотюк, який у своїх попередніх клубах (Агробізнес, ЛНЗ Черкаси та низка аматорських колективів) встиг пограти на всіх позиціях у захисті. При старанній грі в захисті ще й забив Інгульцю та Діназу.
Ліві захисники
1. Володимир Білоцерковець • Металург (Запоріжжя)
23 роки – 18 матчів – 4 асисти
У запорізькому Металурзі вимушено закривав місце лівого захисника вінгер Білоцерковець – і в тому, що стосується атакувальних дій, показав феноменальні цифри. Він – найкращий у всій лізі за фланговими подачами (напряму й на крос), виконував стандарти, брався за затяжні підключення з загостреннями. Повністю перегравав суперників у грі один в один за рахунок свого швидкісного дриблінгу. Видав чотири гольових передачі. Якщо продовжить прогрес і в захисних скіллах, це буде велике відкриття та майбутній значний актив запорізького клубу.
2. Владислав Дворовенко • Нива (Бузова)
26 років – 18 матчів – 4 асисти
У кар’єрі Дворовенка – новий поворот. Зважаючи на проблеми пристоличного клубу, він, здається, шукатиме нову команду. Своїми попередніми виступами за Ниву (Вінниця), СК Краматорськ, Ниву (Тернопіль), Металург (Запоріжжя) та Ниву (Бузова) Владислав заслужив хорошу репутацію. Зокрема, в осінній частині сезону Дворовенко стабільно відіграв на місці лівого захисника (чого часто бракувало протилежному флангу). Видав чотири гольових передачі та був активним учасником гострих атак новачків дивізіону.
3. Тарас Саків • Карпати (Львів)
26 років – 15 матчів – 3 асисти
Саків в юності потрапив у Динамо (Київ), потім пробував пробитися в основний склад Ворскли (Полтава). Загалом, у кар’єрі Тараса було чимало хороших шансів про себе заявити ‒ Рух (Львів), ФК Минай, Колос (Ковалівка), Інгулець (Петрове)… Проте довгий час технічно оснащений гравець із чудовою лівою ногою не міг вийти на рівень очікувань. Карпати (Львів) ‒ чи не найголовніший його шанс. Клуб із великими завданнями та амбіціями зараз, у Першій лізі, награє той склад, який має прийти до перемог і на вищому рівні. Саків поступово виграв конкуренцію з Сухарем і Картушовим, хоча доводилося пограти і вище на фланзі. Після відходу Тлумака він знову завоював місце в основі й довів Маркевичу, що на нього можна розраховувати. Саків – елегантний виконавець стандартів і майстерний асистент. От тільки повинен ще допрацювати над власним завершенням, тому що не раз пробивав по воротах – але не забивав поки що.
Центральні півзахисники
1. Андрій Співаков • Лівий берег (Київ)
28 років – 17 матчів – 10 голів, 1 асист
Це досить нечасто трапляється, щоб у трійці найвлучніших бомбардирів було двоє центральних півзахисників. У східній Групі «Б» Другої ліги саме так. Півзахисник Співаков грав за Лівий берег ще до початку повномасштабної фази війни, потім попрацював за кордоном (у тому числі на нефутбольних роботах, пов’язаних із ремонтом квартир і монтажем вікон). Повернення в Лівий берег і футбол Андрій перетворив у найкращий період своїх спортивних виступів за всю кар’єру. Він не просто скріплював і на пару з Дедухом утримував всю середню лінію киян, а ще й віртуозно виконував пенальті (5 голів із 5 спроб), гарно підключався на стандарти, комбінував.
2. Віталій Кольцов • Інгулець (Петрове)
29 років – 18 матчів – 9 голів
Свого часу Кольцов пройшов якісну школу Шахтаря, грав за такі клуби, як ФК Маріуполь і Металіст 1925. Але, з харків’янами заявивши про себе в УПЛ, помилився з переходом. Із російського чемпіонату повернувся на батьківщину з початком великої війни та починав усе спочатку в вінницькій Ниві. З Другої ліги перейшов у клуб, який понизився в класі з УПЛ назад у ПФЛ – Інгулець. Зважаючи на важкі втрати середини поля петрівців (Кухарук, Клименко, Кучеренко), від швидкості адаптації новачка залежала боєздатність центрального плацдарму. Віталій максимально швидко налагодив взаємодію з новими одноклубниками, набрав хорошу форму та провів 9 голів (шість із них із пенальті – при одному нереалізованому 11-метровому).
3. Артур Рябов • Карпати (Львів)
23 роки – 17 матчів – 3 голи, 2 асисти
У змаганнях ПФЛ Рябов не новачок – немало пограв у Першій лізі за Волинь і Карпати. В новому сезоні при численному та статусному посиленні Артур змушений був переживати за своє місце в основі, проте завдяки чіпкості, непоступливості та самовідданості він залишався основним при всіх конфігураціях півзахисту. Виграв конкуренцію в бразильця Едуардо, гармонійно взаємодіяв із Чачуа, Клименком, Чехом. Забив кілька божевільних м’ячів своїми фірмовими дальніми ударами. Якщо навесні середня лінія «левів» стабілізується, Рябов також зіграє ще сильніше.
Праві півзахисники
1. Богдан Шмигельський • СК Полтава
29 років – 13 матчів – 4 голи, 8 асистів
Колишній лідер ФК Нікополь, ВПК-Агро та Скорука поповнив СК Полтава після призупинки виступів клубу з Нікопольського району. Шмигельський додав нової якості грі містян на флангах. Маючи прекрасний скілл подачі та прямого виконання стандартів, Богдан видав найкращий (на рівні з Запорожцем із Інгульця) показник із гольових передач. Сам відзначився чотирма голами та міг би зробити набагато більше, якби не травма. І навіть за таких обставин, пропустивши кінцівку осені, цей вінгер виявився одним із найбільш ефективних атакувальних гравців півріччя.
2. Олександр Козак • Інгулець (Петрове)
29 років – 15 матчів – 8 голів, 1 асист
Стрімкий вінгер із хорошим ударом і баченням поля з юності вважався перспективним, але довго пробивався в футбол. Подавав надії в таких клубах, як Оболонь (Київ), Металіст (Харків), Металург (Донецьк), Сталь (Кам’янське), Іллічівець (нинішній ФК Маріуполь), проходив перегляд у Динамо. Але лише десь у 24 роки в Оболоні-Бровар сформувався як гравець основи дорослої команди. Звідти п’ять років тому перейшов в Інгулець і залишається важливим елементом команди. Багато забивав, постійно мінявся з зонами з Богуновим і Козиренком (звідси – наш вибір його місця в 33 найкращих без жорсткої прив’язки до позиції). Оформив дев’ять результативних дій, незважаючи навіть на пропуск деякого періоду через травму.
3. Євген Підлепенець • Карпати (Львів)
25 років – 13 матчів – 3 голи, 3 асисти
Колись Підлепенець подавав великі надії в запорізькому Металурзі, Депортіво (Ла-Корунья) та Металісті другого приходу Ярославського. Не закріпившись у Дніпрі-1, Євген із віце-чемпіона України перейшов у Першу лігу. Тут з перших турів він став провідним гравцем Карпат, от тільки травма вибила його на п’ять турів і потім ще кілька не давала грати на повну силу, поки набиралася форма. Та навіть за таких обставин реактивний правий інвертований вінгер оформив шість результативних дій і витягнув на класі кілька матчів. Що свідчить про клас гравця: навіть відігравши неповне півріччя, Підлепенець був найкращим у західній групі за проникаючими передачами та обігруваннями один в один.
Атакувальні півзахисники
1. Дмитро Щербак • СК Полтава
26 років – 17 матчів – 10 голів, 5 асистів
Незважаючи на вік, Щербак – справжній старожил СК Полтава. Він грав за цей аматорський колектив ще до зарубіжного відрядження, після чого заїхав у російський чемпіонат і в складі Анжи дебютував у місцевій Прем’єр-лізі. Повернувшись на батьківщину ще в 2019 році, все розпочав заново в аматорських змаганнях. Був запрошений у Ворсклу, проте Максимов не зрозумів його як футболіста. Добре, що після цього СК Полтава йшла в професіонали. От тут Дмитро й розкрився. У 66 матчах за містян на всеукраїнському рівні оформив 49 результативних дій (27 голів і 22 асисти). Це найкращий гравець за системою «гол+пас» у поточному сезоні. Граючи в відтяжці то під Стрельцовим, то під Вівдичем, Щербак поєднує талант фінішера з тонким баченням поля та розумним пасом. Загалом причетний до 20 із 35 голів СК Полтава у поточній першості.
2. Амбросій Чачуа • Карпати (Львів)
29 років – 18 матчів – 5 голів, 3 асисти
Чачуа з юності грав за Карпати, але на кілька років змінив напрям своєї кар’єри – пограв у Казахстані (Акжайик), Грузії (кутаїське Торпедо) та луцькій Волині. Настільки повірив у проект нових Карпат, що приєднався до них ще в Другій лізі. При величезній кількості досвідчених гравців і пекельній конкуренції саме Чачуа став провідним і стилеутворюючим гравцем Карпат. У нього вісім прямих результативних дій і ще кілька – вторинних (другі та треті асисти). Амбросій грав у різноманітних поєднаннях гравців півзахисту, але був серед них найстабільнішим елементом – завжди активним і залученим у комбінаційну гру.
3. Євген Запорожець • Інгулець (Петрове)
29 років – 18 матчів – 8 асистів
Свого часу особисто президент Поворознюк знайшов Запорожця в глибинах аматорських змагань Дніпропетровщини та запросив у ФК Агрофірма П’ятихатська (так тоді називався майбутній ФК Інгулець). Цей футболіст-самородок пройшов увесь шлях із аматорів до УПЛ і залишився з петровським клубом і після вильоту назад у ПФЛ. Як виявилося, це було заключне півріччя Євгена в Інгульці. За цей час він встиг видати вісім гольових передач, ставши найкращим асистентом півріччя. Що не дивно, якщо аналізувати скільки вдалих проникаючих передач видає Запорожець і наскільки добре бачить поле. Куди перейде екс-лідер Інгульця – одна з найбільших трансферних інтриг ПФЛ.
Ліві півзахисники
1. Ян Костенко • Карпати (Львів)
20 років – 17 матчів – 4 голи, 5 асистів
У розпорядженні Маркевича були такі таланти, як Картушов і Саків, та й ще кілька гравців цілком могли закрити лівий фланг – нижче чи вище. Тим не менш, на загальний подив, саме молодий Костенко (трансфер із СК Полтава) прорвався в основний склад і зумів себе проявити. Ян відзначився 9 результативними діями та був безпосереднім учасником більшості гострих атак через лівий фланг. У «левів» була серйозна ротація на місці лівого захисника, але зі всіма – Сухарем, Саківим, навіть Картушовим ‒ Костенко знаходив взаєморозуміння. Серед лівих вінгерів України в віці інтересу молодіжної збірної мало хто може похвалитися таким сильним півріччям – не сумніваємося, що Мельґоса вже ретельно відстежує прогрес Яна.
2. Іван Когут • Лівий берег (Київ)
25 років – 17 матчів – 2 голи, 7 асистів
Брати Когути – це справжні «моторчики» своєї нової команди, а особливо – Іван, який провів чи не найкраще півріччя в кар’єрі. Граючи в видовищному стилі – з обводками, швидкісним дриблінгом, ривками з просуванням, І.Когут ще й дуже добре грав на команду. Видав сім результативних передач – ніхто в Лівому березі не зробив більше. Класно виконував стандарти під ліву ногу. Не раз демонстрував свій сильний удар. Міг покращити ці результати за рахунок реалізації, а також більшої кількості власних ударів із гри.
3. Сергій Стень • Епіцентр (Кам’янець-Подільський)
21 рік – 18 матчів – 5 голів, 1 асист
А ось ще один напрочуд яскравий молодий гравець у першоліговому сезоні. Пройшовши повну школу Карпат, Стень змушений був опуститися навіть у Другу лігу – спершу з класичним львівським клубом, потім пограв за МФА Мункач. Епіцентр добряче посилився після призупинки виступів закарпатського клубу, адже звідти запросив аж кількох гравців (оборонець Григоращук, вінгер Стень, нападник Гірний). Сергій грає в стилі Коноплянки чи Мудрика – хай пробачать мене читачі за такий великий аванс у порівнянні. Тобто, це високошвидкісний інвертований вінгер із сильним ударом, який може забити з гри чи стандартів. Один із найбільш агресивних у Групі «А» (хіба що прикарпатець Хома бив по воротах частіше), а також хороший дриблер і виконавець стандартів. Додати може в асистуванні та пробитті прямих штрафних – тут його ефективність поки поступається старанності та кількості спроб.
Нападники
1. Андрій Хома • Прикарпаття (Івано-Франківськ)
22 роки – 18 матчів – 12 голів, 1 асист
За що треба дякувати «Команді рідного краю», так це за те, скільком вихованцям прикарпатського футболу вона відкрила шлях в останні роки. Для прикладу, вихованець Рогатинської ДЮСШ Хома – зовсім юним потрапив у структуру Прикарпаття, пограв на область, на ДЮФЛУ, потім здобував маленький ігровий час за спинами досвідченіших нападників. А зараз Андрія «прорвало» так, що він є лідером бомбардирських перегонів Першої ліги. 12 м’ячів забив у восьми матчах (це свідчить про стабільність). Відразу чотири голи – переможні (теж найкращий у дивізіоні показник). Забивав і конкурентам, і навіть Карпатам (отже, довів свій рівень на найвищому в змаганнях рівні).
2. Василь Палагнюк • Буковина (Чернівці)
32 роки – 17 матчів – 8 голів, 1 асист
Після втрати забивного Сергійчука в Буковини було занепокоєння щодо атаки, проте досвідчений Палагнюк втримав боєздатність нападу. Більше половини очок, здобутих чернівецьким клубом, ‒ це результат забитих м’ячів Василя (переможних або рятівних у вольових матчах). Палагнюк забивав досить регулярно, без зривів – від другого туру до пізньої осені. Досить сміливо грав на виїзді (п’ять голів із восьми провів якраз в гостях). Саме восени обігнав Бориса Фінкеля на чолі найкращих бомбардирів за всю історію ФСК Буковина в чемпіонатах і кубках України. В доробку Василя – рівно половина голів його команди (всього Буковина забила на першому етапі 16).
3. Данило Сухоручко • Лівий берег (Київ)
23 роки – 18 матчів – 7 голів, 1 асист
Сухоручко втратив минулий сезон, забивши за Ниву лише раз – і то з пенальті. Тернополяни, прямо скажемо, без особливого жалю прощалися з форвардом із гарною школою Динамо та Чорноморця. А от Лівий берег в особі Данила знайшов чіпкого, непоступливого та по-спортивному хитрого нападника. В своїх найкращих матчах Сухоручко повністю перегравав суперників. Недолік – вісім результативних дій він оформив лише в п’яти матчах турніру (хет-трик ФК Чернігів, дубль – Гірник-Спорт, голи СК Полтава та Інгулець, асист Діназ). Може значно більше.
Нападники
1. Ігор Невес Алвес • Карпати (Львів)
24 роки – 18 матчів – 8 голів, 1 асист
Карпати є клубом-максималістом, отже, постійно невдоволені собою та прагнуть до вдосконалення. Це стосується й Ігоря, якому діставалася критика та навіть ротація через запас. Насправді ж бразилець, судячи зі всього, не будучи чистим центрфорвардом, видав досить сильне півріччя. Окрім хороших індивідуальних показників, Ігор був корисним у командній грі та не лінився опускатися за м’ячем у глибину поля. Жоден легіонер у жодній лізі чемпіонату України з футболу цього сезону не записав на свій рахунок більше результативних дій, аніж Ігор.
2. Олександр Вівдич • Кремінь (Кременчук) → СК Полтава
20 років – 17 матчів – 6 голів, 1 асист
Після юнацької команди ФК Олександрія Вівдич перейшов у дорослий футбол в складі Кременя, проте спершу там не витримав конкуренцію Галати, а потім – Трофимюка. Кілька матчів нового сезону відіграв без голів, аж поки не перейшов у свою нову команду. СК Полтава отримав від Вівдича сім результативних дій у 12 матчах, у тому числі Олександр забив і асистував у обласному дербі проти своїх недавніх одноклубників.
3. Максим Гірний • Епіцентр (Кам’янець-Подільський)
22 роки – 16 матчів – 6 голів
Через травму Гірний не зміг на повну силу допомогти Епіцентру в осінній частині сезону (пропустив два матчі й від другої половини вересня лише одну гру провів повністю). Однак те, що він встиг зробити за цей час, все одно приємно вражає. Із шести голів п’ять Максим провів у матчах проти безпосередніх конкурентів у боротьбі за потрапляння в групу «Чемпіонська», причому, в усіх цих турах його забиті м’ячі були вирішальні й приносили очки.
