Фото — t.me/fcmetalist1925
Жінки в маскулинних видах спорту – ще не дуже поширене явище, проте жінки в українському футболі – це вогонь. Влада Седан, Саша Лобода, Алла Бублій, Еля Іванюкович, Даша Савіна проторували цей шлях. А тепер нове ім’я з’явилося в українській Прем’єр-Лізі – молода актриса Даша Лелюк почала працювати в Металісті 1925.
Вінниця дала вітчизняному футболу Сергія Нагорняка, Віктора Циганкова та Владу Седан. Тепер у списку – і Даша Лелюк, бесіду з якою Sport Arena пропонує нашим читачам. Актриса розповість про те, як почала роботу в футбольному клубі, що готує для вболівальників харків’ян і як знімалася в кліпі однієї з найкрутіших зірок сучасного українського шоу-бізнесу.
«В той же день, коли обговорили всі деталі, мене представили як нову ведучу Металіста 1925»
‒ Ваші перші враження, коли почули таку пропозицію стати ведучою ФК Металіст 1925?
‒ Пам’ятаю що дуже зраділа такій пропозиції, адже завжди було цікаво спробувати себе в цій сфері. Зі мною зв‘язалось керівництво клубу і запропонували цю посаду. При першій зустрічі ми обговорили всі деталі та цього ж дня мене представили як нову ведучу клубних соцмереж.
‒ Як зустрів колектив, з ким встигли потоваришувати?
‒ Клуб зустрів дуже привітно, з всіма маємо гарні взаємини.
‒ Що входить у ваші обов’язки?
‒ Моя особиста мета на цій посаді — зробити глядача ближчим, до улюблених гравців, а футболістів — розкрити з їх внутрішніх якостей, а не лише як спортсменів .
‒ Які програми, рубрики готуєте до нового сезону?
‒ Нові рубрики поки залишимо в секреті, щоб зберегти інтерес аудиторії .
«Після кліпу Wellboy мене інакше, як “Вишня”, не називали»
‒ Який у вас попередній досвід, пов’язаний з футболом? Чи давно цікавитеся цим видом спорту?
‒ Футбол — невід‘ємна частина мого життя з народження. Напевно, коли в тебе тато професійний футболіст, по іншому бути не могло. Моїх подруг завжди дивувало, як я розбираюсь у футболі та люблю його дивитись. Думаю, дитинство дійсно напряму впливає на наші інтереси та захоплення. Так і сталось с футболом. Тому я дуже рада зараз працювати саме у цій сфері та, в якомусь роді, продовжити татову справу.
‒ Ваш проривний момент – відео на пісню “Вишні” від Wellboy. Розкажіть про спільну роботу з Антоном, про свій досвід роботи в шоу-бізнесі.
‒ Як зараз пам’ятаю, в якому приємному здивуванні я була, коли мені подзвонили і запросили на головну роль в кліп Wellboy “Вишні”. Команда в Антона неймовірна, всі великі професіонали своєї справи і дуже круті люди, тому з перших хвилин роботи на майданчику я кайфувала від своєї роботи і відчувала підтримку від кожного.
З Антоном потоваришували одразу, зловили спільний коннект, що і призвело до такого крутого спільного результату. А от після виходу прем‘єри, я і подумати не могла що отримаю такий величезний фідбек від глядачів, таку кількість компліментів, підписників та шанувальників . Це був дійсно приємний шок . Після того мене інакше, як “Вишня”, і не називали.
‒ На кого навчаєтеся? Як виходить поєднувати роботу та навчання?
‒ Наразі я вже не студентка, цього року закінчила театральний університет Карпенка-Карого, де навчалась на акторку театру і кіно. Вже починаючи з 2-го курсу, почала поєднувати зйомки з навчанням і планувала продовжити роботу з кінематографом після завершення навчання. Проте війна внесла свої корективи і навела мене на інший, футбольно-журналістський шлях, чому я теж дуже рада.
‒ Які у вас цілі та мрії? Наскільки широко простягаються ваші таланти та творчі інтереси?
‒ Ви знаєте, ми з вами живемо в такий нелегкий час, що говорити про плани зараз точно не вдається. Думаю, ми багато чого планували на цей рік, проте життя внесло свої корективи. На сьогоднішній день я в Металісті 1925 і всі мої та плани пов‘язані із цим клубом.
У мене великі амбіції та цілі, але не хочу нікого там зверху смішити, знаєте, говорячи про свої плани. Тепер щодо питання таланту… Знаєте, в «Титаніку» я не знімалась, тому поки що тато і мама говорять, що я талановита акторка;-) А якщо без жартів, то дійсно хочеться зніматись в якісному кіно, тому будемо працювати.
«Моє дитинство проходило на стадіонах та іграх, а замість ляльок та подруг був футбольний м‘яч та хлопці»
‒ Розкажіть про вашого тата. Дмитро Лелюк же застав легендарні часи Сергія Морозова, коли вінницька Нива грала в фіналі Кубка України!
‒ Тато грав на позиції захисника та став майстром спорту України з футболу. Він завжди дуже емоційно і в подробицях розповідає про той момент, коли йому пощастило потрапити в професійний футбол, ще й одразу в Вищу лігу. З дитинства він жив футболом, постійно грав, захоплювався, проте стати частиною професійних команд йому здавалось чимось недосяжним. І тут амбітного та талановитого хлопця помітив головний тренер вінницької Ниви Сергій Морозов і, звичайно, тато скористався таким шансом і показав себе як найкраще. В той час Нива грала в фіналі Кубка України, єврокубках, і то був крутий час для вінницького футболу.
До речі!
Дмитро Лелюк у 1995-2006 роках грав на професіональному рівні, в амплуа захисника провів біля 40 матчів у Вищій лізі України, виступав за такі клуби, як Нива (Вінниця), Полісся (Житомир), Кривбас (Кривий ріг), Десна (Чернігів), Олком (Мелітополь), Дніпро (Черкаси) та багато інших. Фіналіст Кубка України 95/96.
‒ А як вам було рости дитиною футболіста? Багато було переїздів? Є спогади про особливо класні матчі тата? А чи маєте братів-сестер? Вони займаються футболом?
‒ Моє дитинство проходило на стадіонах та іграх, а замість ляльок та подруг був футбольний м‘яч та хлопці — і це було круто! Хоч в сім’ї Дмитра Лелюка не з‘явилось сина, який би продовжив його футбольну династію, проте його улюбленій доні теж пощастило потрапити до футбольної родини.
‒ Можете уявити таке, що ви закохаєтеся в футболіста чи тренера? Чи ваше серце зайняте?
‒ Уява у акторів настільки розвинена та багата, що уявити ми можемо все та навіть більше:-) А от як воно буде насправді, покаже час.
‒ Цього сезону Металіст 1925 зіграє, скоріше за все, далеко від дому. Що побажаєте харків’янам у наші складні часи та яким хочете бачити результат команди, до якої ви тепер належите?
‒ На жаль, харків‘яни дійсно мусили покинути свої домівки, свою тренувальну базу, яка була зруйнована російською армією, та наразі базуються в селі Щасливе Київської області. Домашні ігри планують проводити на київському стадіоні імені Лобановського. Віримо, що завдяки нашим хоробрим захисникам, чемпіонат України все-таки зможе відбутись і сподіваємось, що наша команда покаже якісний результат на полі.