Кремень, фото — ФК Кремень
Зазвичай усі вітчизняні клуби однакові – транжирять гроші господарів, підбирають вільних агентів, підписують недовготривалі контракти. І всі в один голос говорять: «Футбольний бізнес в Україні неможливий, ви що, здуріли? Де ви бачили, щоб український футболіст щось коштував? Ні, іншого шляху, ніж підтримка меценатів-благодійників, просто нема».
Читайте також: Будківський, Груша, Тищенко, Грицук, Галата та вся збірна сезону Першої ліги 2022/23
Клуб, про який ми говоримо зараз, спростовує цю мантру від тих, хто ліниться займатися розвитком футбольних клубів, а просто освоює бюджети. Насправді, Кремінь – одна із небагатьох спроб показати на практиці приклад здорового клубу. Він міг би й надалі освоювати крихти з міського бюджету, проте став приватним – і похвально почав працювати над розвитком і монетизацією власних талантів. Sport Arena розповідає про цікавий проєкт в українському футболі.
Читайте також: Фаворити взяли паузу. Усі трансфери Першої ліги
Муніципальний клуб, який (вимушено) став приватним
Колись існував Кремінь, який грав навіть у Вищій лізі. Проте він збанкрутував і припинив існування. Тільки в середині 2000-х міська влада вирішила відродити ці футбольні традиції. МФК Кремінь довго шукав шляхи нагору – кілька разів виходив навіть у стикові матчі за вихід у Першу лігу, проте довго не міг цього досягнути.
А команда була непогана – ми вас не здивуємо, якщо скажемо, що саме звідси вийшли Чичиков і Безус – найяскравіші міські зірки новітніх часів, та й у різні роки такі гравці, як Кунєв, Клімов, Козлов, Бацула вважалися топами в змаганнях ПФЛ і збирали особисті відзнаки.
Андрій Бацула (справа), fco.com.ua
Здавалося, МФК Кремінь прогнозовано розвивається. Коли команда в Кубку України дійшла до Динамо, на матч проти підопічних Сьоміна був такий ажіотаж, що до візиту киян на «Кремінь-Арені» довелося монтувати додаткову трибуну. Поступово ремонтували місцеві стадіони, перестеляли покриття, ремонтували адмінбудівлю.
Читайте також: Прем’єр-ліга вітає: Оболонь (Київ)
Усміхнений і любимий народом мер Олег Бабаєв виступив перед фанами, обіцяючи нові успіхи Кременя, а невдовзі його застрелили. Це погубило великі амбіції Ворскли та надії кременчуцького клубу повернутися на колишній великий рівень. А місто Кременчук заслужило на це чи не більше, ніж обласний центр. У всі часи на футбол тут ходили більше, ніж у Полтаві, а тепер взагалі стояло питання, чи клуб виживе.
Спочатку він транслював їхні матчі, а потім став їхнім президентом
Найбільша криза накрила МФК Кремінь у той злощасний ковідний сезон, коли багато клубів опинилися на межі свого існування. У міської влади вже не було коштів на професіональний футбол, у клубі подали сигнал SOS. Раптово знайшовся інвестор, який заради порятунку клубу взяв на себе фінансування Кременю на кілька місяців раніше, ніж планував.
Це був місцевий бізнесмен Сергій Ковнір. У нього досить розгалужений і різноплановий бізнес – виробництво бітуму, хімічна промисловість, пальне, автобізнес. А ще – одна телекомпанія, яка здійснювала, зокрема, трансляції спортивних заходів. «Набивши руку» на прямих показах матчів самого Кременя, Кремінь-ТБ взявся заповнювати нішу бюджетних live-заходів у різних видах.
Данило Фальковський, ФК Кремінь
Дуже посприяв стрімкий розвиток ринку – адже ПФЛ і інші спортивні організації почали прописувати в регламенті обов’язкову вимогу проведення прямих трансляцій, от тут компанія Ковніра й спіймала можливість себе реалізувати. Створилися стабільні робочі місця, компанія надалі транслювала різні події в різних видах спорту. Починалося все з Кременя.
ФК Кремінь, яким він став під керівництвом Ковніра, відразу зробив хід конем – запросив на місце головного тренера легенду Динамо та збірної України Олександра Головка. Хоча в стартовому турі Кремінь сенсаційно обіграв у Луцьку одного з головних фаворитів сезону – Волинь, сезон в цілому для команди виявився посереднім. Ковнір теж вчився – клуб перевищив запланований бюджет, тому вже навесні Головко не мав коштів для того, зоб у повній мірі реалізувати свої задумки.
Годін, Свистун, Столовицький – клуб довго шукав свого тренера та філософію. Аж поки 27 жовтня 2021 року не призначив колишнього нападника Романа Локтіонова, який зовсім недавно (паралельно з виступами за ЛНЗ) почав займатися командою Кремінь-Юніор. Він програв усі 5 матчів до дострокової зупинки сезону 2021/22, проте те, що надалі зробив Лактіонов, показало, що з ним Кремень не помилився.
Роман Локтіонов, fc-ap.com.ua
Moneyball (і це не лайка)
Роман Локітонов був добротним форвардом і в складі Ворскли виграв Кубок України, з Олександрією та алчевською Сталлю збирав медалі ПФЛ. Але яким він став тренером? Хто судив суто по результатах – міг би «зачохлити» Локтіонова ще восени 2021 року, коли Кремінь програв п’ять матчів підряд. Але було в Романа те, чого не було в старших – бажання вчитися та розвиватися.
Він сам будував команду навколо молодих гравців – поступово, але впевнено прибирав «відпрацьованих» гравців, для яких невелика ставка – не мотивація. Локтіонов шукав дуже глибоко – він брав на перегляд хлопців із чемпіонатів області, із паузою в кар’єрі. Йому байдуже було, в якій зараз формі гравець – він дивився на його таланти та навички, заглядаючи, яким він стане в майбутньому.
Читайте также: Одне з відкриттів сезону у Першій лізі Азізов: «У нас у Кремні зібрався добрий колектив молодих однодумців»
Приміром, вихованець Зорі Азізов грав у чемпіонаті Харківщини. Його забракували в кількох клубах Другої ліги, Локтіонов не побоявся взяти його в Першу. За рік у цього тренера Давронбек заслужив увагу Вернидуба й цього літа побував на перегляді в Кривбасі. Або інший фланговий оборонець — Агапов. Непогана школа, але в після дубля Зорі то грав, то не грав. ВПК-Агро взагалі його тримав у ротації, ФК Краматорськ поступово підпускав до основи. У Кремені хлопець розкрився так, що заслужив інтерес із УПЛ.
Єрмолов, Панчишин, Вівдич, Сидоренко, Аркуша, Кальчук, Матвєєв, Галата, Фальковський, Савицький, Глоба, Кірєєв… Всіх їх Кремінь підтягнув до хорошого рівня. Тут системно розвивають та продають молодих гравців, мають піраміду та будують команду, яка грає за єдиними принципами, філософією та тактикою. Саме тому, навіть втрачаючи основних гравців, Локітонов знаходить способи їх заміняти.
Звісно, системна робота вдумливого тренера не могла не давати результат. Здібний 22-річний воротар Данило Єрмолов подавав надії в кам’янській Сталі та Волині, був резервістом Механіва в тернопільській Ниві. Кремінь прокачав високого, статного молодого гравця так, що сам Металіст взяв його в платну (!) оренду. Викупити не зміг через моменти, пов’язані з представниками гравця та різною оцінкою вартості. Зате тут як тут підвернулася Ворскла — трансфермаркт запевняє, що своєму колишньому фарм-клубу головна команда області заплатила 50 тисяч євро.
Читайте також: Прем’єр-ліга вітає: ЛНЗ (Черкаси)
Півзахисник Данило Фальковський пройшов Зірку, але ніяк не міг прорватися в дорослий футбол. Кремінь допоміг. За рік у команді екс-нападника Зірки Локітонова цей гравець доріс до пропозиції запорізького Металурга. Забивний, хоч і травматичний нападник Денис Галата був під носом у Ворскли, проте тепер перейшов у цей же клуб. Обидва – на комерційній основі, до того ж, за певними даними, Кремінь претендуватиме на певні відсотки від подальших продажів своїх гравців.
21-річний півзахисник Кирило Матвєєв подавав надії в СК Дніпро-1, разом із Рубчинським грав за ФК Нікополь. Кремінь підхопив його рік тому, швидко адаптував, і зараз цей центрхав придбаний Карпатами. Офіційна сума не називається, проте запевняють, що вона навіть більша, ніж у трьох попередників.
А це – всього лише рік роботи ФК Кремінь у його нинішньому форматі. Напевно, нема в нижчих лігах жодного іншого молодого тренера, який би настільки круто працював з молоддю, як Локтіонов. На рівні з тернопільською Нивою, Кремінь – найбільший продавець у сучасній ПФЛ.
Кремінь – не Порту, вони тільки вчаться
Звісно, не подумайте: ми не збираємося просто хвалити Кремінь. Не все у них так добре. Наприклад, немає у команди власного стадіону з природним, трав’яним покриттям. Грають і тренуються на синтетичному покритті. А це не дуже добре навіть для штучних газонів найсучаснішого покоління, що вже говорити про синтетику, яка доступна в нашій країні. Звідси – посилений травматизм у гравців. Не раз, ой, не раз штучне поле «Кремінь-Арени» завдавало труднощів футболістам, які грають та тренуються на синтетиці, а потім весь час їдуть на виїзд на трав’яний газон.
Кремінь-2 — Звягель, фото — instagram.com/pfczvyagel
Кожен футболіст вам підтвердить, як це важко. Навіть якщо ви – інша команда, якій раз на сезон приїхати в Кременчук. А як себе відчувають гравці Кременя, яким один тур грати на «пластмасі», а на наступний виходити на травичку? На жаль, періодично це призводить до пошкоджень, а в перспективі кількох сезонів – до швидшого зношення організму.
У кращі часи в Кременчуку сподівалися відремонтувати один із міських стадіонів, адже колись у місті була навіть команда Вищої ліги, такі арени є. Зараз, під час війни, звісно, всі ці проєкти на паузі. А грати треба зараз. Хоч бери – просися в сусідні Горішні Плавні, де традиційно висока якість трав’яного поля стадіону «Юність»…
Поки що важко клубу утримувати своїх провідних гравців. Із Кременчука вийшли Безус, Бацула, Кошман, Козлов, Кунєв, Курелєх, Льопа, Чичиков, Чуваєв. Щороку нові й нові таланти виходять з місцевих ДЮСШ – і далеко не всіх, як того ж Галату, вдається вчасно повернути в першу клубну команду. Поки Кремінь у Першій лізі, поки нема в нього U-19, зберегти кращих вихованців – складне випробування.
Для того, щоб не про пали ті, хто має талант, але наразі суттєво поступається старшим гравцям першої клубної команди, заявили на Другу лігу Кремінь-2. Результати не вражають – але для таких хлопців, як воротар Оксененко, півзахисники Молько та П’ятибрат, нападник Вівдич, резервний склад точно зіграє свою добру роль. Бузівська Нива – лідер і достроковий чемпіон Другої ліги. Знаєте, що? Кремінь-2 ухитрився відібрати в неї очки, а перелічені хлопці (більшість з них) виглядали на фоні досвідченого суперника більш ніж гідно.
Що ж, попереду – щось хороше? Хочеться сподіватися. Ми не кажемо, що Кремінь – у всьому супер і точно досягне того, чого хоче. Але за спробу спасибі. Цікавий кейс кременчуцького клубу вже вартий вивчення та аналізу.
Дмитро Антоненко, Sport Arena