Верес – найбільш хайпова футбольна команда України. Іменний серіал на YouTube, президент клубу завів власне ток-шоу, клуб навіть перегляд потенційних новачків перетворив на реаліті. А зараз виступає за повернення фанатів на стадіони та розвиток власного дитячо-юнацького проекту.
Генеральний директор одного з найбільш креативних клубів УПЛ рівненського Вереса Антон Назарук розказав про будні червоно-чорного клубу.
«Ще в кінці минулого року Верес відкритим листом запропонував розглянути питання допуску вболівальників»
– Про Верес останнім часом багато говорять в контексті медійності, хайпу, різних навколофутбольних речей. Клуб дійсно є впізнаваним для українських вболівальників. Чим це обумовлено?
– Перш за все, наша філософія – це народність, адже ми є народним клубом. Це прописано в статутних документах, ми наголошуємо на цьому завжди і всюди. Верес іде йде трохи іншим шляхом, ніж переважна більшість наших конкурентів. Це непросто, але це цікаво, це мотивує. Ми намагаємося бути відкритими, доступними для пересічного шанувальника.
По-друге, футбол як такий – це не про еліти, футбол – це для всіх. Подивіться на Бразилію – там буквально кожен грає у футбол, звідси і результати збірної. Подивіться на Африку – скільки африканських гравців виблискують у топ-чемпіонатах. Українському футболу не вистачає масовості, тому однією з наших проміжних цілей має стати відповідь на цей виклик. Як би це парадоксально не звучало, але війна може до цього підштовхнути.
– Масовість – це і про вболівальників. Нещодавно віце-президент Чорноморця Володимир Генінсон розказав, що президент Вереса Іван Надєїн був тим, хто звернувся до футбольної влади з пропозицією по допуску глядачів на трибуни під час воєнного стану…
– Якщо ви пригадуєте, ще в кінці минулого року наш клуб відкритим листом запропонував розглянути це питання компетентним органам та прийняти позитивне рішення. І, звичайно, наш президент зі своєї сторони та на своєму рівні провів колосальну роботу щодо донесення важливості присутності вболівальників на трибунах.
Футбол – це таке ж дозвілля як театр чи кінотеатр. Це те, що приносить людям емоції. Який сенс грати при порожніх трибунах? Для кого взагалі організовуються змагання, на які витрачаються немалі ресурси – людські, фінансові, психологічні? Наша позиція ясна і чітка – футбол має бути з глядачами. Нехай в обмеженій кількості (зважаючи на ситуацію в країні), але з глядачами.
Наразі на домашні матчі Вереса без проблем можуть потрапити власники акцій клубу. Це люди які у свій час продемонстрували нам свою довіру та лояльність. Зараз ми можемо відплатити їм тим же, запросивши на новий стадіон і запропонувавши продукт, який, по великому рахунку, в дефіциті.
– Реконструкцію рівненського Авангарду уже завершено?
– Не завершено, процес іде. Ще є моменти, які ми поставили собі за мету вдосконалити. В питанні стадіону я відзначив би підрядника та нашого великого друга Юрія Фалка, який працював над реконструкцією стадіону в непростий час за відсутністю фінансування. Президент та підрядник по суті взяли на себе витратну частину для закінчення проекту на етапі отримання дозволу для проведення змагань. Таке фінансування є реальним втіленням державно-приватного партнерства.
«Підопічний Петракова досі на контракті з Вересом»
– Якщо на старті сезону результати Вереса вражали зі знаком “плюс”, то період перед зимовою паузою і початок весни червоно-чорні провалюють…
– Так, спортивними результатами ми в клубі не надто задоволені. Місце в турнірній таблиці поки що не корелює з тими задачами, які визначив президент та наглядова рада. Більше того, дивлячись на результати наших переслідувачів, маємо загрозу боротьби за виживання, що абсолютно неприпустимо.
Втім, все у житті та у футболі циклічно. Раніше Юрій Вірт справедливо дорікав, що результати команди перевищують роботу клубного менеджменту, що клуб “шкутильгає” організаційно. Так, ми всі працюємо, аналізуємо, виправляємо помилки, помиляємося знову, але так чи інакше рухаємось вперед. Зараз у Вересі такий період, що “шкутильгають” результати команди, хоча фінансування стабільне, стадіон є, автобус новий, тренувальні поля в Рівному побудували, база в процесі будівництва, тож питати за результат тепер може вже клуб. Це нормальний робочий процес.
Станом на сьогодні є довіра до головного тренера. Ми віримо у те, що Вірт в змозі не тільки утримати команду в УПЛ, але і виконати завдання-мінімум, поставлене президентом – увійти в десятку. Головний тренер замкнув на собі всі рішення, які пов’язані зі спортивною частиною, тому відповідальність на ньому. Вважаю, це адекватно і справедливо, в цьому і є рівновага прав та обов’язків всіх сторін процесу.
– Всі говорять, в тому числі і Юрій Вірт, про невеликий бюджет Вереса.
– Я би назвав це смарт-бюджетом. Ми не бачимо сенсу переплачувати. Фінансова стійкість – один з основних постулатів клубу. В іншому випадку ми ризикуємо повернутися до того, з чого вийшли – до олігархічного футболу. Це точно не наша історія, і це точно не та історія, яка потрібна українському футболу. За прикладами далеко ходити не треба – іменитий клуб, колишній учасник єврокубків, амбітний президент… Як тільки президент зник – казка закінчилась. Думаю, ви зрозуміли.
У Вересі надходження поки що невисокі, тому ми шукаємо баланс і намагаємося витрачати небагато. Ідеальний варіант – бездефіцитний бюджет. Ми до цього йдемо крок за кроком і обов’язково прийдемо. Це трохи процес, але ціль реальна і виправдана. Президент нас в цьому підтримує.
Ви говорили про медійність і хайп, але я хотів би звернути увагу на те, що ми вчимося рахувати гроші і не соромимося про це говорити. Якщо інші клуби підуть нашим шляхом – це тільки зміцнить український футбол. Звичайно, головному тренеру хочеться мати повний карт-бланш на запрошення футболістів, яких він вважає за потрібне, але маємо відштовхуватись від реалій. Повірте, Вірту пропонують немало гравців в рамках нашого бюджету, в тому числі і внутрішня служба селекції, вибір є. Питання не тільки в зарплатах футболістів. Є чимало інших витрат, які несе клуб. Є ще юнацька команда, є жіноча команда, школа, в майбутньому – академія, є витрати на організацію матчів, на виїзди команд і т.д.
Багато що лишається за кадром для пересічного вболівальника, але футбольний клуб – це немаленьке таке підприємство. Звичайно, ми теж хочемо розвиватися та рости. Хочеться запрошувати висококласних футболістів, в тому числі і легіонерів. До повномасштабної війни, до речі, ми вже запрошували гравців національних збірних. Один із них, Жирайр Маргарян, досі на контракті з Вересом, стабільно грає за найкращу команду Вірменії і викликається у національну збірну. Наша селекція, вважаю, працює досить непогано в рамках поставлених задач та можливостей.
«Ми самі в клубі не до кінця розуміємо роль Дмитра Поворознюка»
– З телетрансляцій помітно, що стадіон Авангард у Рівному завішано рекламою. Це хіба не надходження?
– Звісно, це надходження. Ми стараємося максимально плідно працювати з партнерами, в першу чергу з локальним бізнесом. Кропітка робота з переважною більшістю цих партнерів велася ще з часів виступів Вереса у Першій лізі, багато з партнерів їздило з нами на матчі до Луцька. Базу було закладено ще тоді. Коли клуб повернувся, як ми і обіцяли, до Рівного, цілком природньо, що наші відносини з партнерами перейшли на якісно новий рівень. Побудова партнерських взаємовідносин на довірі і повазі – те, до чого ми прагнемо. Ми відкриті для нових співпраць.
На клуб вилили купу хейту після першого матчу на Авангарді проти ФК Рух, мовляв, “Верес запустив у VIP-зону купу народу, потрапили тільки обрані, правила неоднакові для всіх”, і т.д. А як ми могли не запросити тих, хто підтримував клуб у скрутні часи? Яка мотивація була би у наших партнерів, якби Верес залишив їх поза межами стадіону після років очікування? Ці речі настільки банальні, але дивуєшся, коли знову доводиться їх пояснювати. Тим більше, що ми не порушували жодних норм безпеки, про що свідчать будь-які офіційні документи та особи.
– І все ж, наскільки вдається покривати витрати такою кількістю реклами? У багатьох інших клубів ситуація з партнерами набагато гірше.
– Це не ті суми, які в сукупності дозволяють перекрити навіть половину нашого бюджету, включаючи надходження від титульного партнера. Тому ми шукаємо альтернативні джерела надходжень і працюємо над розширенням мережі діючих партнерств. Варто зазначити, що наш клуб є регіональним брендом, а не всеукраїнським, тому наші можливості дещо обмежені. Це не погано, але і не добре. Це треба сприймати як даність. Ми не надто цікаві глобальним компаніям.
Для прикладу – наш блогер Дмитро Поворознюк співпрацював з мережею автозаправних станцій. Нам всім здавалось, що чому б не затягнути їх до себе в партнери, якщо уже налагоджені певні контакти, це ж так просто. Але воно трошки не так працює, і сьогодні серед партнерів Вереса немає цієї мережі автозаправних станцій.
Відкрию невеликий секрет – велись серйозні перемовини з провідною криптобіржею. Затягнути такого гравця в український футбол було б топ історією в дусі сучасного часу. Це законодавець моди, як Tesla або Apple. На жаль, на фінальному етапі виникли певні труднощі і заключити угоду не вдалося.
Але знову ж, в контексті бюджету футбольного клубу – навіть невеликого, як наш – фінансові частки, про які ми говоримо, не є наразі фундаментальними. Це скоріше хороше, якісне доповнення, що дозволяє клубу відчувати себе більш комфортно.
– Яка роль Дмитра Поворознюка в клубі?
– Якщо чесно, ми в клубі самі не до кінця розуміємо його роль. Він і блогер, і футболіст, і асистент головного тренера, і скаут, і медійник, і ведучий заходів, і маркетолог, і психолог, і ще багато-багато всього. Завдяки Дмитру та його проекту «Футболіст» у нас дійсно з’явились нові шанувальники, він вміє зняти якісний відеопродукт, володіє мистецтвом сторітелінгу, любить зіграти на емоціях, що так чи інакше той, хто переглянув серіал, починає співпереживати Вересу.
Завдяки Дмитру у клуба з’явилось кілька нових партнерів, наприклад комп’ютерна техніка ROG чи інтернет-магазин кросівок. Дмитро розширив штат клубу на кілька нових працівників, які гармонічно доповнили існуючий склад та попередні напрацювання. Дмитра знають, його люблять, передусім юнацька та дитяча аудиторія, і це круто. Загалом він хороший хлопець.
«Veres Junior League налічує близько 1400 дітей»
– Не думали над тим, щоб провести дитячий табір у Рівному, як Поворознюк робить з ФК Рух? Клуб толерує, що ваш гравець є дотичним до кількох інших клубів, які є, по суті, вашими конкурентами?
– Ми тільки почали працювати над власною інфраструктурою, тому в нас наразі відсутня матеріальна база для проведення такого плану заходів. Ідея, звичайно, чудова. Можливо, в майбутньому ми її розглянемо.
Щодо Дмитра, то він все ж більше блогер. Наш гравець – це скоріше формальність. Сьогодні він з нами, завтра він з Рухом, післязавтра поїде в умовне Полісся. У нього немає зобов’язань – така домовленість з президентом. Він не хоче посаду, адже це накладає певну відповідальність. Діма – людина творча і креативна, можливо не корпоративна в класичному розумінні цього слова, адже деякі його ідеї є хоч і хорошими, але не на часі чи нереальні з точки зору втілення. Він є публічною особою, популярним блогером і ми точно не можемо йому щось забороняти. Деякі задуми він втілює на стороні чи в партнерстві з іншими клубами. Чи є у нас ревнощі? Ну ми дорослі люди і точно не страждаємо на такі дрібниці.
– Ідея провести «народний відбір» – теж його?
– Так, це його ідея. Історія цікава з точки зору медійності. До нас приїхали люди, ми класно відзняли все в Ютюб, створили інформаційний привід, нагадали про себе. Є питання по спортивній складовій, адже переможець народного відбору Влад Тішинінов поки ще чекає свого шансу проявити себе.
Ну і не варто забувати про баланс між народністю і професіоналізмом, тож ми намагаємося його максимально утримувати. Заявка теж не гумова і ми не можемо перетворювати команду в благодійну організацію для всіх бажаючих. Тим не менше, головний тренер підтримує проект, значить і ми підтримаємо, головне, аби був результат.
– Останнім часом Верес взявся за дитячий футбол, регулярно проводить дитячі турніри. Раніше такого не спостерігалося. Новий вектор в розвитку?
– Діти – це наше майбутнє. Не тільки у футболі, але і в житті. Все, що ми робимо, заробляємо, це робиться для наших дітей. По-перше, ми в процесі створення академії. Це титанічна робота, на яку потрібен час. Починаючи від інфраструктури, про яку вже згадували, через якісних мотивованих і освічених тренерів-педагогів і до безпосередньо дітей з їхніми батьками, що теж вкрай важливо.
Фактично, зараз в Рівному і нашому регіоні Верес на початку шляху по відбудові футбольної культури. По-друге, це процес популяризації і циклізації футболу як такого. Сьогодні батьки привезли дитину на турнір, завтра дитина поведе батьків на стадіон дивитись матч першої команди, бо їй цікавий Верес, вона є частиною Вереса. По-третє, діти це актив клубу. Не всі з них стануть футболістами, але деякі точно стануть, тож ми виховаємо гравців для себе. І ще один момент – так сталося, що Рівненська область прийняла багато переселенців через війну. Багато діток займалися футболом у своїх рідних містах, де зараз такої можливості немає. Ми будемо щасливі повернути їм цю можливість.
Вже зараз наша Veres Junior League налічує близько 1400 дітей учасників. Величезна заслуга у цьому нашого прес-аташе Євгена Кучіна, а також простих вболівальників клубу, які долучаються до організації. Інша важлива складова: ми стали одним із небагатьох клубів Європи, які отримали від Європейської клубної асоціації та УЄФА грант на проведення проекту в розмірі понад мільйон гривень. Це означає, що ми на правильному шляху і що ми можемо працювати і з європейськими партнерами.
Підсумовуючи сказане вище і відповідаючи на питання, Верес взявся за дитячий футбол, щоб у майбутньому не проводити «народних відборів».
«Шевчук комунікує з Динамо і з Шахтарем, веде перемовини з крупним бізнесом, за 5 хвилин знаходить вихід на будь-яку особу»
– Легенда Шахтаря і збірної України, гравець, який виводив збірну з капітанською пов’язкою – В’ячеслав Шевчук. Яким чином вдалося затягнути його у Верес? Чим він займається?
– З В’ячеславом напряму домовлявся президент клубу, у них є спільні знайомі, які і представили Шевчука президенту. Шевчук – видатна особистість в українському футболі, а головне – щедра, добра та сучасна людина, професіонал своєї справи, фанат футболу. Він для нас є дуже важливим.
Завдяки йому ми отримали найбільший спонсорський контракт в історії Вереса, він комунікує з Динамо і з Шахтарем, вирішує десятки організаційних питань, веде перемовини з крупним бізнесом, за 5 хвилин знаходить вихід на будь-яку особу. В’ячеслав починав як спортивний директор, але з часом ми зрозуміли, що його роль трохи ширша, тому наразі він віце-президент та амбасадор клубу. Шевчук не любить публічності чи реклами, але, повірте, його справи говорять більше за багато слів.
– Верес був одним із перших, хто впровадив мілітарну і піксельну тематику у свій візуал. Виглядає і сучасно, і актуально. А написи на комірцях ігрової футболки «шо по русні? – русні п*зда» – це вже частина всеукраїнської, скажімо так, філософії. Досить сміливий хід.
– Так, ця ідея виникла ще у січні-лютому, але точно до повномасштабного вторгнення. Однією з умов нашого контракту з постачальником форми було виготовлення нешаблонних футболок з ексклюзивним дизайном. Тут окремо подяку треба оголосити нашим партнерам із Кельме, які теж підтримали та допомогли у втіленні ідеї.
Ми розробили повну концепцію віжуалу клубу у мілітарній тематиці, починаючи від дизайну соцмереж, закінчуючи формою, і присвятили цей сезон всім захисникам та захисницям України. Деякі співробітники Вереса проходять службу у Збройних Силах України, зокрема віце-президент і директор з маркетингу. Окрім цього, я не можу розкривати деталей, але клуб навіть певним чином долучався до обміну військовополоненими у свій час.
Ми розуміємо, що зараз йде війна, і знаємо, кому треба завдячувати за те, що маємо можливість грати у футбол і розвивати його.