Фініш все ближче.
Цей тур вийшов досить бадьорим. Двадцять голів, строго два з половиною в середньому на матч – і лише дві команди залишились без забитих м'ячів. Були дуже гарні голи, були дуже яскраві помилки, була ефектна розв'язка в поєдинку діючих золотого та бронзового призерів – і давайте з нього і почнемо.
25 ТУР. 20.04.2024
15:30 Чорноморець 1:2 Кривбас 18:15 Ворскла 0:2 Колос
25 ТУР. 21.04.2024
13:00 Верес 1:1 Дніпро-1 15:30 Олександрія 1:2 ЛНЗ 18:00 Динамо Київ 3:0 Полісся
25 ТУР. 22.04.2024
13:00 Минай 1:1 Рух 15:30 Металіст 1925 1:1 Оболонь 18:00 Шахтар 2:1 Зоря
Шахтар має великі проблеми з грою
За час, що минув із попередніх підсумків, Шахтар встиг двічі обіграти Зорю. Хвилини, на яких у ворота Сапутіна влітав переможний гол: 86-а та 87-а, “джокери” у першому матчі зробили гол і два асисти, а у другому взагалі всі результативні дії. Мужики? Ідеальний матч-менеджмент? Чим більше поринаєш у контекст, тим більше у цьому сумнівів.
Подивіться на переможний гол Сікана уважно. Людина, яка мала його опікувати, у вирішальний момент просто зупинилася. І це цілком зрозуміло, бо це Богдан Бутко, який всю кар'єру грає крайнього захисника, але у свої 33 роки мав стерегти форварда на позиції центрбека. А все тому, що до гри з чемпіоном Зоря підходила, не маючи в доступі ЖОДНОГО центрального захисника.
Джордан дискваліфікований за видалення у попередній грі з Шахтарем. Імереков – за перебір жовтих. Боль не встиг відновитись після травми. У підсумку Бутко, звичайно, все одно грав на фланзі, але тренерам Зорі довелося комплектувати склад двох опорників: Башича й Азіангбе. Останній у вирішальному голі займався незрозуміло чим, змусивши ветерана відпрацьовувати за себе у центрі.
Про неймовірну глибину складу Шахтаря вже йшлося, і не раз. Настав час поговорити про щось більше, ніж кількість футболістів рівня збірних. Ми ж всі розуміємо, що Кевін, Сікан, Егіналдо заслуговують на щось більше, ніж добивати суперника, який чомусь після 70 хвилин веде в рахунку – при тому, що у нього відсутні одночасно три центральні захисники і кращий форвард.
Насамперед, дуже нестабільно грає Судаков. Для Шахтаря, з його величезною зарплатною відомістю (яка сформована все тим же найдовшим складом), критично важливо продати свого плеймейкера якомога дорожче – але навіть з урахуванням цього Пушичу доводиться міняти свою “десятку”, щоб уникнути поразки. Із Зорею все виглядало саме так: або Судаков залишається і Зоря відбирає у Шахтаря бали – або він іде, у Пушича з'являється можливість поміняти тактику і мати шанси на камбек. Георгій грає часом феноменально добре, але за три дні після таких перфомансів може повністю випасти з гри. Не найкраща, до речі, якість для Ліверпуля, Наполі та інших клубів, які їм нібито цікавляться.
Але такі історії провокують чи не більше запитань людині, яка випускає та змінює Судакова, а не їй самій. Пушич працює вже півроку, провів із командою цілі збори – і який же його футбол? Насамперед, це спроба звести до мінімуму кількість помилок біля своїх воріт через спрощення гри. По-друге, яскраво виражена ставка на те, що лідери зроблять все самі: Судаков віддасть пас, Траоре продавить корпусом, Кевін промчить по флангу… У випадку, якщо початковий план не працює, схему можна поміняти: збільшення замін до п'яти дуже спростило Пушичу життя, одні зірки змінюють інших, майже як у хокеї, де грають ланками.
Цього вистачає для чемпіонату України (нагадаю, що у Шахтаря вже 11 перемог поспіль), але з таким футболом складно розраховувати на щось у Європі. Шахтар дуже слабкий у позиційних атаках: навіть із Зорею, одинадцятою командою ліги, план спочатку будувався на тому, що Судаков щось вигадає, а потім – на флангових подачах. Безперечно, зрештою це спрацювало, але в Лізі чемпіонів і навіть Лізі Європи цього буде мало. А з Йовічевічем контракт не продовжили, за поширеною версією, через невидовищний футбол…
Поліссю потрібний новий тренер
Динамо, тим часом, просто рознесло Полісся. Ванат ще на крок наблизився до звання найкращого бомбардира, Шапаренко підкреслив чудову весну голом у дев'ятку, класно виглядав навіть Андрієвський. Ось тільки подвиг у цьому успіху теж не проглядається.
Полісся зовсім перестало нагадувати боєздатний колектив. При всьому тому, що житомирський колектив на 13 очок і п'ять позицій випереджає Зорю, він свій матч гранду програв більш впевнено. Та навіть напівдубль Зорі місяць тому бився з Динамо гідніше, ніж “зграя”.
Динамо, звичайно, розігралося, але з таким Поліссям грати – приблизно те саме, що з бочками. Буткевичу та його зоряній команді, яка нещодавно ще й Даріо Друді поповнилася, час визнати, що команда заслуговує на тренера цікавішого, ніж Сергій Шищенко. За повний матч нічого не створити попереду, але при цьому дати киянам відкрити рахунок у контратаці – це треба примудритися.
Девіз чемпіонату: “Не ускладнюй”
Руслан Ротань поставив класний футбол олімпійській збірній та старанно працює другий сезон в Олександрії. Але в українській провінції поки що й близько не виходить так добре – і це при тому, що команда віддано виконує його вказівки та справді навчилася контролювати м'яч.
Але помилки, які можна ввічливо назвати невимушеними, а неввічливо – дурними, опускають Олександрію дедалі нижче. Команда одного разу грубо обрізалася біля своїх воріт, другий – і подарувала ЛНЗ два голи. І це, по-перше, далеко не перший матч, при якому команда Ротаня грає краще, але програє, а по-друге, те саме стосується і Чорноморця, і Металіста 1925, тренери яких теж дуже люблять ставити складну тактику – і щоразу натикатися на обмеженість умінь підопічних.
Це нагадує історію Бернлі, який покликав адепта Гвардіоли Венсана Компані, повністю йому довірився і отримує повну торбу в кожній першій грі. Те, що працює з найкращими футболістами світу, не працює навіть із середніми, не кажучи вже про представників УПЛ. І це не спроба принизити українських гравців: в Олександрії ключові помилки припустилися Кампуш та Алвінія – єдиних легіонерів господарів, які взяли участь у матчі.
Тим часом Вернидуб, який завжди ставив на мінімізацію помилок та спрощення гри, все ближче до бронзових медалей.
Хомченовський відплатив Вернидубу за довіру
Матч в Одесі складався для Кривбаса дуже тяжко. Команда Григорчука проводила гарні комбінації, реалізувала далеко не єдиний свій момент – і, здавалося б, готова була внести інтригу у боротьбу за бронзові медалі (адже Дніпро-1 на той момент очки в Рівному ще не втратив). Але команду витягнув той, хто й в основу останнім часом потрапляє рідко.
Хомченовський став однією з жертв тієї самої внутрішньої конкуренції Кривбасу. Гравці, як і люди в цілому, влаштовані по-різному: якщо на Задераку та Кожушка суперництво з легіонерами діє так, що вони готові максимально реалізовувати кожну хвилину на полі, то “десятка” дещо загубилася. Матч із Чорноморцем був лише другим у році, коли Хомченовський вийшов у стартовому складі.
Але його він відіграв чудово. Фірмові розрізні передачі, загострення, гольовий пас вже на початку першого тайму – це ті речі, які дозволили переламати хід гри й які у виконанні Хомченовського хотілося б бачити якнайчастіше. Давайте таки пам'ятати, що колись він у того ж Вернидуба, але в ще сильнішій команді (тоді в топ-3 було дуже важко влізти) вважався одним із двох головних активів поряд з Малiновським. Саме тому з команди, яка громила Шарлеруа, обігравала Мольде і на рівних билася з Феєнордом, він один із небагатьох поїхав до Європи – нехай і до скромної Понферрадіни.
Тепер треба виправдовувати аванси.
Руху та Дніпру-1 заважає відсутність форвардів
…І, за всіх симпатій до Руху, хочеться додати в заголовок слово “нарешті”. Ну не могла нескінченно рятувати львів'ян та сама академія, хай і дуже класна.
Климчук розпочинав сезон як претендент до збірної України – до того ж з аутсайдера, яким тоді сприймався львівський клуб. Настільки монструозне він залишав враження: класний форвард, при якому й удар, й ігровий інтелект, й зіграність із партнерами. І ось, коли він вибув до кінця сезону, виявилося, що компенсувати його втрату команда може лише епізодично – а далі неминучі осічки. На полі Миная Рух створив дуже багато моментів, але не програв лише через самопожертву Квасниці, який зрівняв рахунок на тлі пошкодження. Скільки запоров один Таллес…
Але Рух – це Рух, він уже зараз, за п'ять турів до кінця, на дев'ять очок перевершив показники всього (!) минулого сезону. А ось Дніпро-1, який закінчив минулий сезон із 67 очками, вже втратив (причому давно) навіть теоретичні шанси цей результат повторити. І якщо для Руху більш-менш нормально розпочинати сезон із одним класним центрфорвардом, то для Дніпра-1 таке має бути неприйнятним.
Філіппов травмований, і без нього команда просто не має змоги проводити нормальні атаки. На Ківінду вже немає навіть сподівань: молодий форвард, якого тренер випускав на замiни лише заради того, щоб замінити назад, тепер не потрапляє до заявки. На вістрi грає Гуцуляк – але це крок, при якому команда і нормального центрфорварда не має, і класного вінгера втрачає. У підсумку з Вересом команда здобула гол на контратаках, зрівняла після стандарту – а жодної різниці в класі з аутсайдером так і не продемонструвала.
Все це виглядає марною тратою часу для проекту, який здавався дуже амбітним. Наступний тур команда Максимова проводить із Динамо – і якщо зіграє так само, як із Вересом, може поставити під питання навіть участь у єврокубках у наступному сезоні. Відрив від Руху на початку року майже розтанув, і шанс його збільшити Дніпро-1 у цьому турі змарнував.
Гол туру
Аутсайдери чемпіонату поділили очки. Внічию явно прикрасив чудо-гол Черненко – після удару футболіста Оболоні м'яч полетів, як гарматне ядро:
Між іншим, цей гол зіграв злий жарт із “пивоварами”. Після такого класного удару на самому початку гри Черненко бив з будь-якої дистанції – навіть зі штрафного, який був на позиції явно для подачі. Оболонь зіграла в новоявленому київському дербі (Металіст 1925 зараз теж грає в столиці) дуже добре, але при величезній кількості моментів додала до голу лише два влучення в каркас – і втратила перемогу.
Тренер туру: Вернидуб (Кривбас)
# 23 КВІТНЯ 2024 М В Н П ЗАБ ПРО РІЗН О ФОРМА 1 
Шахтар 24 18 4 2 51 20 31 58 2 
Динамо Київ 24 17 3 4 57 24 33 54 3 
Кривбас 25 15 6 4 44 25 19 51 4 
Дніпро-1 25 12 9 4 35 23 12 45 5 
Рух 25 10 11 4 36 26 10 41 6 
Полісся 25 11 6 8 31 26 5 39 7 
ЛНЗ 25 8 8 9 25 28 -3 32 8 
Ворскла 25 8 6 11 23 37 -14 30 9 
Чорноморець 24 9 2 13 34 34 0 29 10 
Колос 24 6 10 8 18 19 -1 28 11 
Зоря 24 6 8 10 25 32 -7 26 12 
Олександрія 25 6 7 12 22 34 -12 25 13 
Оболонь 25 4 9 12 16 35 -19 21 14 
Верес 24 4 8 12 22 35 -13 20 15 
Металіст 1925 25 4 7 14 25 44 -19 19 16 
Минай 25 2 10 13 18 40 -22 16
Віталій Пасічний
всі статті автора