В осінній частині сезону дебютант Другої ліги – ПФК Звягель із міста Новограду-Волинського, що на Житомирщині – встиг провести кілька дуже пам’ятних матчів. І так вийшло, що розгромні перемоги над Кременем-2 і Рубіконом, а також іще три очка в видовищному «бойовичку» з Металургом-2, підопічні Скидана здобули за допомоги голів Ващишина. Маючи розкішну статистику (6 голів у 7 матчах), цей центральний півзахисник є найвлучнішим гравцем у складі Звягеля.
А між тим, персонаж цей – дуже цікавий. У складі юнацької команди Динамо під керівництвом Костюка забивав у ворота Ювентуса (та сама пам’ятна перемога 3:0 у Лізі чемпіонів U19), разом із Чорноморцем завоював срібні медалі Першої ліги, та не перейшов в УПЛ після підвищення в класі, а зараз, після призупинення виступів Поділля, перезавантажує свою кар’єру в складі новачків Другої ліги.
В інтерв’ю Sport Arena Артур Ващишин розповів про свої виступи серед юнаків, враження від Другої ліги та великі плани.
«У Звягель запросив мій товариш – воротар»
‒ Передовсім, як ваші справи? У Звягеля почалися збори, але вас на фото не бачимо…
‒ Все добре, працюємо, я з командою. Просто в кадр не попадаю😅
‒ Кінцівку осінньої частини сезону вам зіпсувала травма. Як іде відновлення?
‒ У грі з Хустом отримав пошкодження, зараз все гаразд.
‒ Взагалі, як виник у вас варіант із Звягелем?
‒ Ну так вийшло, що я був дома без команди через війну. Мій товариш, воротар Андрій Омелянюк, грав за Звягель, тож запропонував мені поїхати до них на турнір, щоб підтримати форму, я погодився. Коли дізнався, що команда хоче виступати в Другій лізі, вирішив залишитися. Були й інші варіанти, але на той момент я вирішив, що хочу спробувати пограти саме в цій команді.
‒ Яке враження справила на вас Друга ліга? Вона найбільше учасників втратила після початку повномасштабної фази війни…
‒ Тут кожна команда не хоче поступатися: б’ються як в останній раз. Звісно, хотілось би більше хороших учасників. Але є розуміння, що зараз чемпіонат такий, яким він є – добре, що під час війни взагалі знайшли можливість його провести.
‒ Ви дуже здорово починали: шість голів у перших п’яти матчах. Як так швидко знайшли взаємопорозуміння? Що сталося потім?
‒ Зібрався хороший колектив, як на полі, так і поза ним. Коли в роздягальні ‒ хороша атмосфера, то і на полі легше грати і показувати свої найкращі якості. В кінці осінньої частини сезону трохи завадила травма. Зараз хочу надолужити пропущене й максимально допомогти команді навесні.
‒ Які завдання у Звягеля та які очікування у вас від весни?
‒ Завдання ‒ перемагати в кожному матчі, забивати побільше голів.
«Друга ліга? Я розумів, куди йду»
‒ Взагалі, в Другій лізі мало гравців із таким юнацьким досвідом, як у вас. Сприймали для себе цей крок назад як перспективу двох кроків вперед?
‒ Так, я розумів, куди йду. Хотів перезапустити свою кар’єру, набрати ігрову форму і повернутись на вищий рівень, тому не шкодую про свій вибір.
‒ Ви в ПФЛ уже грали, та в Першій лізі. Всього тричі зігравши за одеситів, з командою посіли друге місце. Розкажіть, як гралося в Чорноморці?
‒ Це був крок з дитячого футболу в дорослий, брав звідти багато нового, набирався досвіду у старших колег, мужнів, ставав дорослішим.
‒ Яка специфіка Поділля?
‒ Поділля ‒ хороший клуб, з амбіціями. В місті люблять їх, думаю, ця команда ще покаже себе в українському футболі. Бажаю їм пошвидше повернутися в чемпіонат після паузи.
‒ Якщо вони відновлять з літа виступи в Першій лізі, будете думати про відновлення співпраці?
‒ В Поділлі я був оренді, розійшлись ми добре. Не знаю, буде видно.
‒ Вам доводилося раніше грати з гравцями рівня досвіду екс-захисника Шахтаря Воловика чи чемпіона Європи серед юаків Каверіна, наприклад?
‒ У Чорноморці тому ж грав з Кравченком, Коркішком. З такими досвідченими футболістами приємно грати в одній команді.
«Найбільше з мого покоління запам’ятався Цитаїшвілі»
‒ Давайте до початків. Звідки ви родом, хто ваші перші тренери, і як потрапили в футбол?
‒ Я з міста Дубного, це Рівненська область. Починав там займатись у наших місцевих тренерів ‒ Олег Борисович Філик і Василь Олексійович Собчук, в 7 класі поїхав в Володимир-Волинський, там мене виховував Віктор Олександрович Сквіра. Спасибі всім моїм тренерам.
Щодо родини, то мій брат займався футболом, але на дитячому рівні.
‒ Як вам шукали позицію на полі? Знаю, що ви можете зіграти не тільки в центрі півзахисту чи під нападником, але навіть форварда та правого захисника!
‒ Завжди грав в центрі поля. Ну, інколи виходив на других позиціях. Де ставить тренер, там і граю😅
‒ Як ви потрапили в BRW-ВіК?
‒ Помітив тренер на змаганнях, взяв контакти в мого дідуся. Їздив на турніри за них з 4 класу, згодом перебрався туди
‒ Іноді, мабуть, перетиналися з вашими товаришами по академії ‒ Рябовим і Климцем (грали за Волинь, зараз у Карпатах), Дмитруком (із Гірника-Спорт перебрався в Минай), Зінем (у тернопільській Ниві), Жмуйдою (в Епіцентрі)?
‒ Це мої друзі, з якими ми разом грали в одній команді. Радіємо, що багато наших хлопців грають на професіоналах. Удачі пацанам.
‒ Що за школа в Володимирі-Волинському? Чого більше від неї взяли й запам’ятали – хорошого чи поганого?
‒ Дуже хороші спогади про цю школу. Там виховують, в першу чергу, людей а потім футболістів. Раніше це була дуже сильна дитяча футбольна школа.
‒ Ваше покоління – це Супряга, Цитаїшвілі, Сирота, Бєляєв, Назаренко, Криськів, Мацапура. Ви проти них усіх грали. Хто чим запам’ятався, проти кого найважче грали по ДЮФЛУ?
‒ Найбільше запам’ятався Цитаїшвілі. І тоді він був уже спритний, міг сам вирішувати результати матчів.
«Момент, коли ми вийшли на Євро-2017, запам’ятав на все життя»
‒ Маєте підозру, де вас помітили динамівські скаути?
‒ На фінальній частині чемпіонату України, ми тоді ми зайняли 5 місце. Подзвонив мій тренер і сказав поїхати на збір. Були пропозиції і від других клубів, але я хотів саме в Динамо.
‒ Що найбільше вразило вас у Києві, Конча-Заспі та академії Динамо?
‒ Вразили, звичайно, умови. Там все є для того, щоб прогресувати молодим футболістам.
‒ З якими тренерами працювали в Динамо?
‒ Олексій Євгенович Дроценко в академії, Ігор Володимирович Костюк, Юрій Леонтійович Мороз – у юнацьких складах.
‒ І хто найкрутіший?
‒ Найбільше мені імпонував Костюк.
‒ У складі збірної України U17 ви зіграли на чемпіонаті Європи з футболу 2017 року. Ваші враження та спогади від того турніру?
‒ Дуже теплі спогади, викликають позитивні емоції. Тоді це була для нас казка. Найбільше запам’яталося, як ми виходили на Євро, коли на останніх хвилинах вирвали перемогу в Австрії в них дома при їхніх вболівальниках. Цей момент я запам’ятав на все життя. На самому Євро дуже виділялася Англія – вони нашу команду розгромили 4:0 (ми фінішували третіми за англійцями та голландцями), а в фіналі лише по пенальті програли трофей іспанцям.
‒ Фоден, Санчо, Хадсон-Одої. Англія – найкрутіший суперник, з яким ви грали? Справді топ-пацани?
‒ Думаю, так. Всі вони вже тоді були на слуху, грали і тренувалась зі своїми основними командами, було дуже важко їх стримати. Зараз вони є зірками світового футболу. Взагалі, оцініть турнір: найкращий бомбардир – француз Гуїрі з 9 голами, грали також Собослаї в Угорщини, Мойзе Кін у Італії, Ферран Торрес в Іспанії, Тчуамені в Франції, Ерлінг Голланд у Норвегії. Сильний турнір!
«Думаю, Ігор Костюк очолить основну команду Динамо»
‒ Зараз от Рух пройшов Інтер у юнацькій Лізі чемпіонів УЄФА й поступився Мілану з мінімальним рахунком. Ваші враження? Ви ж проти рухівців, ще коли вони були в Карпатах, грали…
‒ Бажав їм перемоги, хотілося, щоб вони перемогли і пройшли далі. Незважаючи на поразку, гідні виступи Руху. Молодці!
‒ Одна з найкрасивіших перемог нашого юнацького футболу ‒ 3:0 над Юве. Справжній динамівський футбол, розкішна перемога. Чому після такого шикарного матчу вилетіли по пенальті від Хоффенхайму?
‒ На грі з Ювентусом ми грали на стадіоні Лобановського, тоді весь стадіон був заповнений, вболівальники гнали нас вперед, це був по-справжньому «12-й гравець».
А от у Хофенхаймі нам трішки не пощастило. Пенальті ‒ це лотерея, і удача була на стороні суперника.
‒ Наставник юнацької команди Динамо Костюк ‒ такий розумник, як здається зі сторони? Цікаво було з ним працювати?
‒ Мені дуже подобалось виступати під його керівництвом. Він знаходить правильні слова, пояснює. Тоді я знаходився «в своїй тарілці». Думаю, Ігор Костюк очолить основну команду в майбутньому.
‒ В Інтері проти вас грали майбутня бунтівна зірка Роми – Дзаньоло та Пінамонті, який зараз запалює в Сассуоло. В Андерлехті ви грали проти майбутнього одноклубника Зінченка Ківьора (його ще вилучили) та Доку, який зараз тягав Шахтар у матчах з Ренном, в Хоффенхаймі – майбутній одноклубник Миколенка – Амаду Онана. Отже, у них уже з’явилися зірки. А коли наші вийдуть на такий рівень? І що в цьому заважає?
‒ Не знаю, чому так. У Європі молоді гравці вже в 18-20 років грають на провідних місцях в основних командах, їм довіряють, вони це виправдовують. Думаю, в нас молодь не гірша, просто потрібно довіряти і давати шанс.
«Чи здивований, що Петраков не розглядав у збірну мене та Мудрика в 2019 році? Ні!»
‒ Про ваше покоління. Могли тоді подумати, що Цитаїшвілі буде грати за збірну Грузії? Він висловлював такі думки?
‒ Гіо по національності ‒ грузин, рідня в нього в Грузії живе. Він вирішив грати за свою історичну батьківщину, це його вибір
‒ Що має робити Супряга, щоб повернутися на той же рівень, на якому він був у 2019 році?
‒ Думаю, Владу потрібно працювати над собою і в нього все вийде.
‒ Сирота після трансферу Забарного має стати основним захисником Динамо?
‒ Мені хотілось би, щоб Сирота став основним, а стане ‒ чи ні, я не знаю. Думаю, все в його руках.
‒ Чому Луческу ставить в атаку Гармаша, шукає легіонерів, але не довіриться Ванату?
‒ На мою думку, Ванат стане основним нападником, він буде запалювати в УПЛ і забивати голи.
‒ Вас розглядав Петраков у свою збірну?
‒ Не знаю щодо мене.
‒ А здивовані, що він Мудрика не розглядав?
‒ Не здивований, тому що вони виграли чемпіонат світу. Значить, ті люди, які там були, заслуговували знаходитися в тій команді на той час.
‒ Ви забивали Юве, грали на чемпіонаті Європи серед юнаків, вважалися дуже перспективним. Якщо б відмотати на 5 років назад, що б ви порадили собі, аби бути зараз там, де інші ваші ровесники?
‒ Порадив би працювати над собою, не опускати руки при невдачах чи травмах і йти до своєї мети
‒ Які ваші особисті цілі в Звягелі? Вони співпадають з тим, чого хоче клуб, і чи навесні ви зможете здивувати записних фаворитів?
‒ Повторюся, хочеться набрати оптимальні кондиції, і рухатись далі. Думаю, зі Звягелем ми наведемо шелесту в Другій лізі і будемо боротись за призові місця. В першу чергу, хочеться подякувати ЗСУ за те, що обороняють нашу країну від орків, низький уклін їм.