Германия — Украина, Getty Images
Максим Юрков
У жовтні команда Йоахіма Льова впевнено здолала збірну України в столиці України. Через місяць команда Андрія Шевченка прибула в Лейпциг на повторну гру, але буквально за добу до стартового свистка втратила чотирьох гравців основного складу – в справи футбольні знову втрутився COVID-19. Без Ярмоленка, Циганкова, Коваленка та Сидорчука Синьо-жовтим, яким і так віддавали небагато шансів на підсумковий успіх на Ред Булл Арені, здавалося б, було нереально розраховувати на боротьбу за очки.
Але й збірна Німеччини втратила ряд ключових виконавців, здатних контролювати події в центрі поля і перекушувати найменші спроби для контргри – Тоні Крооса і Йозуа Кімміха. А тому матч на стадіоні в Лейпцигу, на місці якого колись перебувала найбільша німецька арена Центральштадіон, яка ще до 1998 року вміщувала 100 тисяч уболівальників, вийшов відкритим і в якійсь мірі гостросюжетним.
Саме присутність Крооса і Кімміха на Олімпійському дозволила Німеччині протягом 80 хвилин відчувати себе господарем становища. Лише фінальна кінцівка із заробленими і реалізованим пенальті ознаменувала відродження надії і уявну боротьбу збірної України хоча б за нічийний результат. Але, по факту, в Києві Бундестім контролював ситуацію і довів її до логічного кінця.
Матч-реванш вийшов іншим. І хоч збірна України після фінального свистка залишилася все з тим же багажем турнірних балів, зміст цієї гри, як і в недавньому поєдинку з командою Польщі, залишив благородний післясмак. Як після 20-річного коньяку: лише через миті після дегустації усвідомлюєш гармонійний і приємний аромат.
Німеччина – Україна. Фото – Getty Images
Україна ніколи не перемагала Німеччину, зумівши в семи матчах заробити лише три нічиї та в чотирьох матчах поступившись сильнішому опонентові. З огляду на, що після київської зустрічі в стартовому складі української команди відбулося відразу сім замін, 90 хвилин виїзного поєдинку в рамках п’ятого туру Ліги націй не віщували нічого доброго для українців. Тим більше, що головний тренер, з огляду на передматчеві проблеми з діагностованими на коронавірус гравцями, зміг заявити на поєдинок лише дев’ять футболістів на заміну.
Але парадокс українського менталітету продовжує вилазити назовні і дивувати тоді, коли очікування отримати позитивний результат зовсім незначні.
Шевченко залишив поза старту Кривцова, вважаючи за краще випустити 18-річного захисника Динамо Забарна, небачений прогрес якого в останні місяці дозволив його трансферної вартості вирости в 20 разів (з 50 тисяч до мільйона євро). Наступні 90 хвилин показали, що Забарний вже готовий і тактично, і психологічно до великих європейських матчів, і в українському футболі прямо зараз зростає один з топових центральних захисників.
Найбільш проблемні позиції перед німецьким випробуванням, а саме фланги, враховуючи вимушений камінг-аут Ярмоленка та Циганкова, наставник Синьо-жовтих довірив Зубкову та Марлосу.
Товариський матч з Польщею декількома днями раніше залишив питання до збірної України в контексті невтішного результату, але дав Шевченко неоціненну інформацію про можливості його підопічних в умовах відкритої гри.
У Хожуві українці здорово виходили з оборони в атаку, і чимала роль в вдало побудованої ігровий системі віддавалася високим забігання фулбеків – Михайличенка та Коноплі. Як виявилося, збірна України вирішила зберегти ці тактичні напрацювання і на поєдинок з більш грізним суперником. Одне з перших агресивних підключень Коноплі і працездатність Зубкова принесли плоди вже в дебюті зустрічі – Яремчук як справжній форвард реалізував перший же гольовий момент гостей.
Фото: Getty Images
Гол Яремчука розкрив ту саму рану, що кровоточить, та турбує команду Лева ще з Мундіалю 2018 року. Збірна Німеччини провалила світову першість в РФ, посівши останнє місце в своїй групі. За два роки загальна характеристика екс-чемпіонів світу не змінилася: німці вкрай небезпечні в нападі, але при цьому уразливі ззаду.
І проблема криється не стільки в якості оборони Бундестіму, скільки в громіздкості командних переходів з атаки в оборону. Навіть у нинішній Лізі націй німці ні разу не зуміли залишити свої ворота недоторканними, зігравши на «нуль» лише в останньому товарняку зі збірною Чехії (1: 0).
У Києві пара центральних хавбеків збірної Німеччини не дала можливості українцям випробувати на міцність редути біля воріт Нойєра. Зовсім інша історія вийшла в Лейпцигу, де Синьо-жовті не тільки вдало вибігали в контратаки, але і могли, крім гола Яремчука, ще, як мінімум, тричі вражати ворота суперників.
Вже до 15-й хвилині зустрічі збірна України могла мати фору в два м’ячі, використай Марлос гольовий момент після чудового вертикального пасу Зінченко. Олександр був топ-фігурою в складі української команди в спарингу з поляками, своїми рішеннями і швидкими пасами допомагаючи команді створювати гостроту у фінальній третини поля. Але експериментальний склад Кадри не ставив серйозних завдань перед українцями в фазі відбору, а в битві з Німеччин Зінченко неволею став одним з антигероїв першого тайму.
Почавши за здоров’я з небезпечними підключеннями партнерів в атаках, півзахисник збірної України допустив дві помилки, які стали фатальними для його партнерів. Спочатку його обрізка на чужій половині поля призвела до разючої контратаки, яку результативним ударом завершив Сане. А потім хавбек Ман Сіті не догледів за ривком Горетцьки в позиційному захисті, що призвело до взяття воріт Пятова у виконанні Вернера.
А незадовго до цього Гінтер залишив без опіки Соболя, який отримав м’яч на фланзі і промчав через половину поля, щоб у вирішальний момент віддати передачу під удар Марлоса, якому так і не судилося завершити атаку.
Ця збірна Німеччини була зовсім не тією, що брала три очки в Україні, і команда Шевченка чітко розуміла, за рахунок чого підопічним Льова можна створити проблеми. Крім рейду Соболя у Синьо-жовтих були і інші перспективні випади, в основному, пов’язані з високим розташуванням німецьких латераль під час атак і неможливістю Макса і Гінтера повертатися назад або використовувати інших гравців для перекриття цих зон.
З іншого боку, у німців в цій грі і, в цілому, в поточній Лізі націй з’явився новий лідер, здатний робити різницю в ключових ігрових епізодах. І це навіть не Горетцька, який за рахунок своєї активності і фізичних якостей зробив дві результативні передачі.
Мова про 24-річного Робіна Коха з англійського Лідса, який починав гру в якості центрального захисника, але в більшості випадків піднімався в опорну зону для створення чисельної переваги в фазах володіння м’ячем. І він же став автором того самого розрізаючого українську оборону пасу на Горетцьку, який зумів асистувати Вернеру.
Вернер не грав зі старту в київському матчі, вийшовши на заміну лише в ендшпілі, але у вчорашній грі використовував дві можливості з двох для взяття воріт Пятова. За останні чотири тижні Тімо забив 9 голів у 8 матчах – 7 за Челсі і дубль у ворота збірної України, і при цьому ще тричі допомагав відзначитися у воротах суперників своїм одноклубникам.
Німеччина – Україна. Фото – Getty Images
Як не крути, але навіть враховуючи гольове чуття і швидкий гол Яремчука, у збірної України немає нападника такого високого рівня – здатного не просто опинитися в потрібний момент в потрібний час в гольовий позиції, але і чітко відправити м’яч у ціль. Досить згадати рідкісні фрагменти з вибігання Яремчука в контратаки в домашній грі з Німеччиною, коли всі удари Романа летіли виключно повз «касу».
Забивши третій гол і створивши сприятливі умови для підсумкової перемоги в матчі, збірна Німеччини знову надійшла прагматично. Як і в жовтневої грі, передчасно активований економ-режим напередодні ключової битви з іспанцями дозволив українській команді спробувати щастя біля чужих воріт. І хто знає, як би закінчилися 90 хвилин поєдинку в Лейпцигу, якби у Шевченка було ким освіжити передню лінію, беручи до уваги, що вийшов на вістрі Мораєса. Гості створили ряд гострих моментів в атаці і при цьому тричі обстукали каркас воріт Нойєра. Зінченко, Марлос і Мораєс – удача відвернулася від усіх трьох.
Фінальний свисток зафіксував начебто і закономірну перемогу команди, яка зуміла краще розпорядитися своїми моментами, але залишила масу питань для роздумів. Адже все могло скластися інакше, якби у хлопців Шевченка в цій грі було трохи більше удачі в атаці і трохи менше критичних помилок в обороні.
Мало хто вірив в те, що збірній України вдасться взяти очки на виїзді з Німеччиною. Але це поразка залишила в рази більше позитиву і віри в можливості цієї команди, ніж те, що трапилося в жовтні.
Ось тільки збірна Іспанії несподівано не зуміла виграти у команди Швейцарії і, більш того, ледве уникла поразки в Базелі. Так що фінальний тур Ліги націй стає матчем року для збірної України, якій в очному протистоянні зі швейцарцями доведеться відстоювати амбіції залишитися в компанії топ-збірних Європи.