Воротар – Богдан Когут (Верес) 
Верес інколи краще грає з найсильнішими суперниками, ніж із тими, хто бореться за виживання. Тож про недооцінку суперника під час закарпатського виїзду не йшлося, і Минай точно створив біля воріт рівнян достатньо нагод, аби забити. Когут виручив гостей після, як мінімум, двох ударів Вишневського, підступного замикання стандарту Горіна та кількох гострих подач із гри та стандартів. При цьому врятувати після ще одного удару Олега було важко – підопічні Шарана розіграли до вірного. Деякі нервові помарки, яких припускався Богдан, він все-таки сам і виправляв. Виїзна нічия – прийнятний результат за обставин, що склалися.
Правий захисник – Андрій Бусько (ПФК Львів) 
Металіст 1925 підібрав досить технічних і швидких гравців, що апріорі означало проблеми фланговим фулбекам львів’ян. Але насправді правий фланг у Дулуба відпрацював досить продуктивно, обидва голи зародилися й розвинулися саме з цього краю. Зокрема, Бусько став мимоволі співавтором автоголу Безуглого, який зрізав у власні ворота його флангову подачу. Також Андрій непогано взаємодіяв із новачком Полегеньком, що відкриває хороші перспективи для подальшої гри через правий фронт.
Центральний захисник – Сергій Логінов (СК Дніпро-1) 
Дивовижна ситуація – захисник замінює на 87-й хвилині центрального хавбека, ледве встигає перегрупуватися з Сарапієм, як наприкінці компенсованого часу приносить перемогу своїй команді! Це все про Логінова. В самій кінцівці матчу він замкнув фланговий простріл Горбунова й приніс три очки дніпровцям у подвійній більшості. А спочатку здавалося – навіщо за таких обставин випускати центрбека, напрошувався же форвард?
Центральний захисник – Микола Матвієнко (Шахтар) 
Класичне показало, зокрема, що Матвієнко ввійшов у зрілий відрізок своєї кар’єри. Граючи не проти Бесєдіна чи Гармаша, а проти Ваната із його слизькою, хитрою манерою гри, захист «гірників» упустив підопічного двічі – в обох випадках це не були помилки Миколи. Зате в безпосередніх єдиноборствах він виходив переможцем, чітко грав при відбиранні та перехопленні м’яча. А в пасовій роботі традиційно був на вищому рівні – саме з нього почалася одна з результативних комбінацій.
Лівий захисник – Андрій Цуріков (ФК Олександрія) 
Вже мало хто пригадує, що сьомий тур починався ще влітку: за домовленістю двох клубів, дербі Кропивницького краю відбувалося заздалегідь. Так от, у тому матчі, як і на початку сезону в цілому, дуже здорово відіграв Цуріков. Він активно комбінував на своєму фланзі, постійно підключався в атаку, тож на початку другого тайму, розігравшись із Волошиним, забив фактично переможний м’яч. Для олександрійців то був перший матч 2022 року в цілому – виграти його означало в гарному настрої ввійти в новий сезон.
Правий півзахисник – Олександр Зубков (Шахтар) 
Чудова форма, на яку поступово виходить Зубков, підтверджена вищим знаком якості – матчами проти переможця Ліги чемпіонів. Після Реалу Олександр виписав і динамівцям, відкривши рахунок після кутового й класної скидки Траоре. Міг забивати ще раніше: згадаймо штрафний і момент, коли він замість пасу трішки не влучив у дальній кут. Різносторонність сучасного Зубкова підтверджує й шикарний пас під удар Степаненка (там киян виручив Нещерет).
Центральний півзахисник – Олександр Піхальонок (СК Дніпро-1) 
Висока культура пасу, ігрове мислення та виконання стандартів – ось ті козирі Піхальонка, які допомогли Дніпру-1 виграти вже п’ятий поспіль матч у чемпіонаті України. Олександр у грі з Рухом відзначався якісним підіграшем. Суворо кажучи, після його передач могли ще раніше забивати Громов або Довбик. А в підсумку штрафний від Піхальонка замкнув хорошим ударом головою Гуцуляк (другий гол у цьому важкому матчі).
Лівий півзахисник – Михайло Мудрик (Шахтар) 
Прекрасний матч Мудрика. Повна перевага на своєму фланзі – навіть попри ешелоновану протидію під час його швидкісних проривів. Всі три голи відбулися за участі Михайла: перший – після його кутового, другий забив сам (виконання вищого рівня), третій після його гольової передачі провів Сікан. До цього всього, Мудрик ще й заробив пенальті, не реалізований Траоре. Ми всі шукаємо підтвердження, що перед нами непересічний футбольний діамант. Лейпциг і Динамо можуть посвідчити, що це так.
Нападник – Максим Прядун (Металіст) 
В активі Прядуна в матчі проти Ворскли – два голи та гольова передача на Каплієнка. Націлений на ворота форвард постійно уникав опіки суперників, з легкістю грав як на просторі, так і в подвійному оточенні прямо в карному майданчику. Яскрава перемога харків’ян – і особиста перемога Максима також: свого часу він пробував свої сили в Ворсклі, проте не піднявся вище дубля, а тепер бореться з Довбиком за лідерство в перегонах найкращих бомбардирів.
Нападник – Данило Сікан (Шахтар) 
Замінивши на 59-й хвилині Траоре, Сікан встиг не просто підтримати темп, а й стати одним із помітних героїв протистояння. Це проти нього фолив Забарний, коли Динамо залишилося в меншості через вилучення провідного захисника. Це він завершив атаку, яку розвивали Матвієнко з Мудриком, «контрольним пострілом» ‒ третім голом (а міг забивати ще). Браво тренерському штабу Шахтаря – Данило починає реалізовувати свій непересічний талант, хоча вмонтувати його в загальнокомандні дії було непросто.
Нападник – Олег Вишневський (ФК Минай) 
Його б пожурити за погану реалізацію, але цим займеться Шаран. Ми ж відзначимо, що Вишневський на хорошому позиціонуванні та гольовому чутті тричі опинявся прямо перед Когутом на вбивчих позиціях. Якщо раніше Олегові не щастило переграти голкіпера, то в другому таймі, після тонкого пасу Твердохліба п’ятою, нападник врятував цей матч для Минаю. Нічия для закарпатців – справді закономірніший підсумок, аніж поразка.
Тренер туру – Ігор Йовичевич (Шахтар) 
Прийнято вважати, що для наставників українських грандів головні випробування настають не на внутрішній арені, а в міжнародних матчах. Якщо так, то Йовичевич свій напрям роботи відстояв ще яскравими матчами проти Лейпцига, Реалу та Селтіка. Перемога над Динамо – свідчення тактичної різноманітності «гірників» і переваг їхньої кадрової філософії. Це додатковий кредит довіри новому тренерському штабу та підтвердження правильності їхньої роботи.
Джокер туру – Олександр Назаренко (СК Дніпро-1)
21-річний вінгер грав на фоні недавньої родинної трагедії, проте як же багато він встиг зробити для вольової перемоги дніпровців, навіть вийшовши на заміну! Це Назаренко заробив перше вилучення для господарів, пізніше взяв участь у кількох гострих багатоходівках – зокрема, вдало підключив Горбунова (т.зв. «передасист» у переможній гольовій комбінації).
Найкращий молодий гравець туру – Богдан Кобзар (ФК Олександрія)
Молодий форвард все ще без голів, але в серпневому матчі з Інгульцем його внесок у перемогу був дуже вагомим. 20-річний нападник заробив пенальті під гол Рибалки, а також не раз опинявся на ударній позиції, тримаючи в напрузі захисників – суперників по дербі.
Герой туру – Михайло Мудрик (Шахтар)
Гол, асист і зароблений пенальті – на найвищому рівні амбіцій і випробувань, який тільки можливий в сучасному вітчизняному футболі, Мудрик довів свій винятковий клас.